Тітонька благородно допомагає бідним родичам, але я не розумію до чого тут ми?

Зустрічаю сьогодні біля під’їзду знайому, а вона до сміттєвих баків великий пакет тягне, тоді бачу, що там вже чотири таких же стоять, та ще й мішок, як з-під картоплі.

Проходячи повз неї я привіталася і запитала:

– Генеральне прибирання затіяла, Марин?

Вона тільки рукою махнула, а потім все ж зупинилася, віддихатися трохи.

– Уявляєш, повна хата різного барахла, а тут знову ці родичі вчора нагрянули.

Виявляється, тітка – рідна сестра її матері, яка проживає в обласному центрі, вирішила, що бідним родичам потрібно допомагати. І чомусь в ці бідні родичі записала сім’ю Марини.

Ті, звичайно, живуть не багато, втім і не бідують. Сама Марина в школі математику викладає, а чоловік на хлібозаводі водієм працює. Два сина – школяра, ніби не голодують.

Ну, так ця тітонька раз в півроку приїжджає в гості з Марининою мамою і привозить цілі мішки різних речей. Де вона кожен раз їх бере – не зрозуміло.

Хоча деякі з них, за її зізнанням, були колись її особистими речами, але набридли, стали малі або просто вийшли з моди, тому вона вирішила подарувати їх улюбленій племінниці, так як їй вони можуть стати в нагоді, ну хоча б на роботу ходити.

Решта ж речі, це різні гіпюрові блузки з блискітками, джинсові спідниці, більше схожі на пояс, до того короткі, а один раз це був цілий пакет білих розкльошених джинсів. А найцінніше, за словами тітоньки – величезна кількість заношеної нижньої білизни різних розмірів.

– Мої хлопці, коли бачать у вікно, що під’їхала Тітка Фая і її син починає вивантажувати мішки і коробки з машини, кричать «О, бабуся знову секонд хенд пограбувала». Хоча дивлячись на ці блискітки і мережива, мені здається, що вона дівчат з панелі роздягла.

Ось і вчора Тітка Фая заявилася в гості з подарунками, а сьогодні Марина виносить все це добро на смітник. Причому сусідка вже не раз просила тітку не завозити все це, але та з завзятістю носорога везе весь цей мотлох, а потім ще й ображається, що вони це все не носять.

Перший час Марина намагалася хоч якось сортувати речі, частину знайомим віддасть, щось випере і до церкви понесе, щось в школу в якості театральних костюмів стане в нагоді.

Однак з часом ця купа одягу так захламила будинок, що її терпець увірвався і тепер, як тільки тітонька за поріг, Марина мішки тягне до сміттєвих баків.

– Доведеться з мамою поговорити, – зітхнула Марина, відкриваючи двері під’їзду, – нехай вона сама зі своєю сестрою розбирається. А то набридло слухати, як вона сама собі дифірамби співає, про те, яка вона щедра і благородна, а все тому, що у неї в жилах дворянська кров тече. Хоча звідки їй узятися – не розумію, особливо з прізвищем Рукосуй.