Варварі двадцять сім, вона незаміжня, дітей не має. Живе одна, працює, знімає квартиру в столиці, батьки далеко.

До цього кілька років знімала у хороших знайомих, але люди несподівано повернулися з-за кордону, і Варварі довелося терміново шукати іншу квартиру і переїжджати.

Треба сказати, за характером Варя трудоголік. Всю свою душу вкладає в справу, роботу обожнює. На роботі вона відповідальна, зібрана, цілеспрямована людина – чого не скажеш про неї в побуті. На господарстві Варвара не зациклена абсолютно, може бути, внаслідок відсутності у неї сім’ї та малих дітей, а може і просто по натурі.

Безлад навколо неї їй не заважає – вона просто абсолютно його не помічає. Особливо в моменти захопленості будь-яким черговим робочим проектом. Посуд, наприклад, вона миє не те щоб один раз в день по вечорах, а часто навіть просто один раз в тиждень по п’ятницях – коли вже немає більше жодної чистої ложки. Речі у неї постійно розкидані, ліжко розібране, білизна не розвішана … Що вже там говорити про брудну підлогу, пил на полицях, сантехніку – це для неї взагалі дрібниці …

Мама раніше лаялася, закликала до порядку, змушувала, вмовляла – ну не можна ж так! Ти ж дівчинка, дівчина, майбутня мати! Від тебе ж будь-який мужик втече через тиждень! Але Варя тільки відмахувалася – не потрібні, мовляв, мені ці мужики, які собі не дружину, а прислугу вибирають. Я вийду заміж за такого, який прибиральницю найме, або сам прибирати буде.

Такий унікум поки не знайшовся, але Варвара не страждає – їй і так добре. Вона живе в своє задоволення, робить тільки те, що подобається: працює, подорожує, зустрічається з друзями в кафе – і ні в чому себе не гвалтує.

Мама вже перестала боротися з доччиною неохайністю. Приїжджає раз на місяць по можливості і мовчки береться розгрібати авгієві стайні в квартирі.

… Останню квартиру Варя зняла трохи похапцем, і господарі, здається, теж похапцем її здавали – в холодильнику залишилися якісь банки з варенням, на антресолях мішки. Квартира щойно після ремонту, не крутого, а такого, косметичного, чиста, світла. Господар домовився з Варею про те, що забере через пару тижнів свої мішки і тоді ж привезе і повісить в кімнаті люстру.

Варя неуважно кивнула головою – вона і не помітила особливо, що люстри немає. Є якась ніяка лампочка під стелею, та й добре.

Тижнів через два, вранці, коли Варвара щойно виїхала на роботу, пролунав дзвінок від господаря – перебуваю, мовляв, поблизу від квартири, хотів би забрати свої банки, заодно і люстру повісити – можна? Ключ, мовляв, у мене є. Варвара напружилася трохи, але якось відразу не знайшла заперечень, зайти в квартиру дозволила. Незручно, з одного боку, звичайно – там у неї і посуд в раковині, і білизна в машинці, і постіль розкидана.

Але, з іншого боку, хазяйське майно в цілості-схоронності. Сантехніка не розбита, паркет не зіпсований, стіни в порядку.

А зі своїми власними речами Варя, доросла людина, вільна звертатися на свій розсуд, хіба ні?

По приходу додому Варя знайшла на столі під новою люстрою обурену записку.

Мовляв, ми так не домовлялися, квартира перетворена в свинарник, заведуться таргани, зіпсується техніка (зокрема, пралка, мабуть) … Настійно просимо навести порядок і підтримувати чистоту! Якщо, мовляв, таке буде повторюватися, то нам доведеться розлучитися.

З одного боку, справедливо, напевно, а з іншого – принизливо і образливо.

Доросла і дієздатна людина вільна жити в своїй оселі так, як їй подобається, і вказувати їй ніхто не має права. Варвара платить за своє проживання і користування деякими господарськими речами пристойні гроші. За ідеєю вона зобов’язана відзвітувати за все тільки в момент, коли буде з’їжджати.

Хоча, втім, і власника квартири теж можна зрозуміти. Пустив чоловік до себе самотню інтелігентну дівчину, без дітей, без тварин, думав – буде в квартирі ідеальний порядок, а там за два тижні життя такий срач, який і рота солдатів не влаштує.

Хто неправий, як вважаєте?

І що робити Варварі? Шукати іншу квартиру прямо зараз, не чекаючи, коли викинуть, як кошеня, знову платити агентам – накладно.

Вибачатися і слухатися господаря житла – якось принизливо … та й не надовго її вистачить, плавала вже, знає.

Що скажете?