Відправила двох дітей на тиждень до колишньої свекрухи і навіть на морозиво грошей не залишила

– Це була цілком і повністю ініціатива моєї колишньої свекрухи – взяти онучок на канікули! – розповідає тридцятитрьохрічна Аглая. – Вона мені з цією ідеєю виносить мозок вже з літа – привозь, мовляв, залишай, ми з дідом хочемо спілкуватися з дітьми. Чесно скажу – я була не дуже «за» … Чому? Ну, просто виховання дітей – явно не коник моїх свекрsd, їх син – яскравий приклад … Після розлучення Генка, до речі кажучи, взагалі в рознос пішов. Правда, може, батьки багато про що і не здогадуються, живе-то він окремо …

Аглая розлучилася з чоловіком півтора роки тому з вельми банальної причини – викрила чоловіка у зраді. Втім, і до цього жили вони не дуже, але Аглая щиро вірила, що у них сім’я. Але після несподіваного повернення з маминої дачі позаминулого літа ілюзії розбилися в пил. Аглая забрала дочок, яким на той момент було три і п’ять років і подала на розлучення.

Ділити подружжю було нічого, на майно Аглая не претендувала, проте Геннадій, в кращих законах жанру, похитав нерви.

– Хочеш пізнати чоловіка до кінця – спробуй з ним розлучитися! – цитує народну мудрість Аглая.

Геннадій кричав, що забере дітей, розповідав про Аглаю небилиці, дзвонив її літнім батькам і псував їм нерви. Пристрасті досі не вляглися до кінця, хоча, звичайно, зараз стало простіше. Життя входить в колію, Аглая виховує дітей і працює, Геннадій платить аліменти. Спілкуватися з дочками він бажанням не горить, так Аглая і проти цього. Точно не зараз.

Але батьки його – люди непогані і досить розумні. Свого часу дуже допомагали Аглаї з дітьми, онучок люблять, нічого поганого їм не зроблять точно. Напевно, вони не винні, що у них виріс такий син. Хоча …

– … У підсумку ти зважилася відправити дівчат до колишньої свекрухи на тиждень?

– Так, на Новий рік. Просто мені тут всі навколишні прожужжали вуха – мовляв, не давати не можна, вона ж бабуся, має право спілкуватися з онуками. За поведінку свого дорослого сина вона відповідати не може, мовляв. І взагалі, це в інтересах дітей, чим більше у них буде рідних і близьких людей, тим краще …

– Ну, щось у цьому є.

– Я теж так подумала. Нехай спілкується, якщо хоче … Та ще тридцятого грудня, напередодні свят, я відчула, що захворіла. Встала – голова чавунна, ноги ватяні, горло заклало. Ну і подумала – захворіла сто відсотків, навіщо дівчатам зі мною сидіти вдома. Нехай з’їздять до бабусі, там все ж буде веселіше. Зізвонилася з Мариною Миколаївною – вона висловила радісну готовність. Ну, ми зібрали речі, через пару годин приїхав дід і відвіз онучок …

Аглая дійсно розхворілася не на жарт – Новий рік і найближчі дні пройшли для неї як в тумані. Вставала тільки в туалет і попити води. Кілька разів дзвонила свекрам – ті запевняли, що все нормально і просили ні про що не хвилюватися. Про те, що сильно хворіє, Аглая говорити не стала, просто сказала, що трохи застудилася і лікується. Більш-менш до тями  прийшла числа до четвертого, шостого, перед Різдвом, забрала дівчаток від бабусі.

– Всі дні, уявляєш, тупо просиділи вдома! – розповідає Аглая. – Питаю, а що вдома робили? Бабуся з дідусем, кажуть, телевізор дивилися, а ми малювали. Дід Мороз приніс під ялинку олівці та альбоми, ось так! Цим і бавилися …

– І що, ніде не були?

– Пару раз ходили з дідом в магазин за морозивом, кажуть! У мене таке в голові не вкладається! Люди взяли дітей, за своєю ініціативою, між іншим! Їм їх не підкинули. Новий рік, в місті в ці дні стільки заходів було! Ялинки, гуляння, все красиво, святково. Можна було в центр з’їздити, в парк сходити, на каток, на гірку! Я не кажу там в якісь дорогі місця, типу аквапарків і цирків: безкоштовних заходів на початку січня було вагон. Ні, нікуди не ходили, нічого не бачили, крім телевізора …

– Так нажаль…

– А найголовніше, уявляєш, ще всім родичам розповіли, що я підкинула їм дітей, і навіть на морозиво дітям грошей не залишила! Це мені тітка чоловіка колишнього висловила, сестриця свекрушина. Каже, ти аліменти отримуєш, а діти у свекрів тусять. Яке? А то, що тих аліментів на двох дітей менше трьох тисяч, це не має значення зовсім …

Аглая обурена до глибини душі.

– Я подзвонила їм потім, кажу, вам грошей треба було дати ще, чи що? – розповідає Аглая. – Свекруха почала викручуватися – ну ти ж розумієш, ми пенсіонери, двоє дітей, нам важко … Я кажу, так у сина б попросили допомоги, це і його діти теж! А він, відповідають, аліменти тобі заплатив, так що гроші повинна ти давати! Ось так … Думаю, це перший і останній раз мої діти гостювали у бабусі. Більше не поїдуть – просто самі не захочуть. Та й я тепер точно проти …

***

Як вважаєте, відправляючи онучок в гості до колишньої свекрухи, невістка повинна подбати про матеріальну складову – вона ж отримує аліменти, а бабуся з дідом не зобов’язані утримувати дітей?

Або якщо люди похилого віку самі запрошують гостей, зобов’язані і пригощати самі?

В крайньому випадку повинні звернутися до сина? Чи той заплатив аліменти і не зобов’язаний?

Що думаєте?