– … Я чоловікові кажу – а ти ніколи не замислювався, що у наших з тобою мам абсолютно однакова пенсія, при цьому у моїй гроші є завжди! – кипить тридцятитрьохрічна Луїза. – І на шоколадку онукові, і на гостей, і на пристойний одяг, і на ліки – на все вистачає! Зате Ольга Петрівна, свекруха – це просто ходяча фінансова катастрофа! Пенсію отримала десять днів тому, а сьогодні вже дзвонить: синок, біда, в гаманці п’ятдесят гривень залишилося, не можеш трохи перерахувати на їжу ?.

Луїза з чоловіком живуть окремо від батьків, працюють, виховують синочка, платять кредити. З кредитом Луїзі хочеться розплатитися швидше – в планах у них друга дитина, а часу в запасі не дуже багато. Тому зараз вони економлять. Луїза стежить за витратами, збирає чеки, придумує нові способи оптимізувати бюджет.

А чоловік її раз у раз дає гроші матері, тому що ситуація «в гаманці п’ятдесят гривень і їсти нічого» виникла далеко не вперше.

– У вересні за квартиру материну заплатили близько семи тисяч! – зітхає Луїза. – Прийшли до неї в гості, а в під’їзді на дошці оголошення – список боржників, і ми – в тому числі. Ось як? У неї субсидія була оформлена, звичайно, зняли за несплату, там два місяці, і все … Людина живе одним днем! Відмовити собі ні в чому не може, що побачить – купує. У мене таке в голові не вкладається!

Свого часу свекруха працювала на досить непоганий роботі, жити звикла на широку ногу, на собі не економила. Купувала дорогі креми, косметику, небюджетний одяг і взуття, ходила до косметолога, робила манікюр і зачіски в салоні. Працювала б вона, може і далі, тільки місце її комусь сподобалося і Ольгу Петрівну елегантно виперли на пенсію.

Фінансова ситуація у неї змінилася, але звички колишні залишилися. Відмовляти собі в «списку бажань», економити і розраховувати Ольга Петрівна не вміє.

Після того, як у вересні син з дружиною заплатили її борги по ЖКГ, свекруха трохи притихла. Луїза була просто у нестямі – в той місяць вони ледве звели кінці самі. А якби не побачили вчасно оголошення в під’їзді? Борг б так і копився і досяг би астрономічних цифр. Зараз всі проплати свекрухи вони перевели на чоловіка, платять самі і за світло, і за телефон, і за інтернет, Луїза вважає, що це і так дуже хороша допомога.

Пенсія залишається чисто на їжу і капризи, так цілком можна жити.

– Чоловікові сказала, щоб більше своїй матері ні копійки в руки не давав! – розповідає Луїза. – Нехай вчиться жити якось сама, як усі! На свої. Вижити на її пенсію цілком реально, мама моя – тому приклад. До того ж Ользі Петрівні скільки не дай, їй завжди буде мало. А нам самим зараз гроші не зайві …

Чоловік з Луїзою зазвичай не сперечається. Втім і з матір’ю, схоже, теж. Людина він м’яка, безконфліктна, відповідальна і Луїза сильно підозрює, що мати-таки випрошує у нього гроші невеликими сумами досі. І він, швидше за все, дає – потихеньку від дружини.

– У суботу у справах поїхали з чоловіком, – розповідає Луїза. – Тільки сіли в машину – мати йому дзвонить. Він взяв трубку, розмовляє, а я все чую. Знову у неї, бідолахи, грошей немає! А чоловік як телятко, чесне слово! Каже, мам, ну потерпи до понеділка, у нас аванс на роботі буде, що-небудь тобі перевечу. Ну, тут вже я не витримала! Вихопила у нього трубку і сказала їй, що грошей зайвих у нас немає! І не буде ні в понеділок, ні у вівторок – ніколи. Ми самі роздягнені-роззуті, куртки по п’ять років носимо, у дитини взуття  немає, і взагалі – у нас іпотека! Совість треба мати …

***

– Істеричка! – сердиться Ольга Петрівна. – Вести себе не вміє абсолютно! Вириває чужий телефон, вривається в розмову, кричить! Так хто вона така взагалі! Я з сином розмовляю, а не з нею!

– Ви з сина мотузки в’єте, вистачить вже! – стоїть на своєму Луїза.

Як вважаєте, вона має рацію? Свекруху треба було осадити і поставити на місце?

Або дійсно повелася як істеричка, так не можна?

Ви на чиєму боці? Що думаєте?