– А я їй вже відкритим текстом, без всяких політесів кажу – Віка, досить на шиї сидіти, йди працюй! – розповідає подрузі про дружину брата тридцятип’ятирічна Марина. – Совість-то треба мати! Вона ображається, не в свою справу, мовляв, я лізу … А мені брата шкода, не можу! Тягне на собі всю цю ораву один, майже шістнадцять років уже. Йому пам’ятник потрібно поставити! Троє дітей, дружина-нероба, та ще й теща, і ніхто, крім нього, не працює!

Ой, Марин, так прямо-таки пам’ятник, скажеш теж! – зітхає подруга. – Утримує мужик свою сім’ю, так це споконвіку так було. Трьох дітей йому, напевно, не лелека приніс, так? Його діти, він сам їх хотів. Дружина з дитиною маленькою сидить вдома, теж не байдикує, з такою-то сім’єю! Ось теща тільки … А вона з якого боку? Вони живуть з мамою дружини, чи що? Я не знала…

– Не вони з нею – вона з ними, з самого початку! Теща у нього без свого житла. Так і поневіряється з ними, то по знімних квартирах, потім по іпотечних …

… Свого часу теща Андрія, брата Марини, пішла з донькою від чоловіка-тирана, без речей, практично в нікуди. Перший час жили у знайомих на дачі, жінка бралася за будь-яку роботу – і на будівництві, і на ринку. Вигребла абияк, кімнату зняла, потім квартиру, Віку он навіть в інституті вивчити змогла …

– А потім Віка зустріла нашого Андрія! – продовжує свою розповідь Марина. – Ну і вчепилася, звичайно, руками і зубами! .. Швиденько вийшла заміж, народила один за одним двох дітей, а ось недавно – і третього.

– А що, Андрій був такий завидний наречений свого часу? – усміхається подруга. – Чого ж вони тоді в іпотеці досі?

– Слухай, всі питають, ага, чому так! – зітхає Марина. – У Андрія успішний бізнес … був. Проблеми в останні пару років тільки почалися, а до цього дуже навіть непогано виходило! Але от не таланить йому. Спочатку ухитрився вляпатися в валютну іпотеку. Хто ж знав-то, що так все буде! Стільки грошей туди спустили, кошмар. Ледве вибралися, скинули цю квартиру, раді ще, що без боргів, а все, що платили сім або скільки-то років, все пішло в нуль. Взяли зараз іншу іпотеку, на чотирикімнатні апартаменти, там теж нехилий платіж виходить!

– Треба думати … Чотирикімнатні апартаменти з нуля – недешеве задоволення …

– Ну, у них сім’я-то велика! Теща, їй окрему кімнату треба. Діти-підлітки вже, крім молодшого, ще й різностатеві, плюс самі з дружиною. Хочеться, знаєш, жити по-людськи!

Що й казати, живуть Андрій з Вікою, що називається, на широку ногу. Діти всі одягнені з голочки, старші займаються недешевим спортом, у всіх гаджети, у кожного свій комп’ютер для навчання. А найголовніше – поїздки.

– Дома не сидять взагалі! – зітхає Марина. – Як тільки кілька вільних днів видається, збираються і їдуть всією сім’єю – все одно куди. Раніше по закордонах все більше, весь світ уже об’їздили. Зараз вже тих можливостей немає, але все одно мотаються …

Раніше Марина не могла зрозуміти такої пристрасті до подорожей: ну що за необхідність жене людей з будинку? А потім зрозуміла. Ця «необхідність» – теща.

– Після цього брата за спонтанні витрати на подорожі не засуджую! – зітхає Марина. – Куди завгодно поїдеш, мабуть, аби не з тещею в одній квартирі сидіти.

Незабаром після весілля дочки теща вийшла на пенсію і не працює: грунтовно підірвала здоров’я свого часу, коли вони з дочкою намагалися виживати після її відходу від чоловіка. Мерзла, мокла, тягала тяжкості. Тепер у неї діабет, артрит, гіпертонія, проблеми з очима і купа всього ще. Падає зір, паморочиться голова, мучить тахікардія.

– У мене тепер не тільки маленька дитина, а й мама на руках! – розповідає всім Віка. – Як працювати? Я не уявляю!

Проблема в тому, що Андрій вже один не справляється. Бізнес почав протікати і останнім часом все швидше йде на дно. Чоловік досі ще бадьорився, але в останні пару тижнів знітився остаточно.

– За іпотеку ось заплатили, залишилася тещина пенсія, на їжу – і все! А що далі – взагалі незрозуміло! – розповідає Марина. – При цьому Віка на роботу навіть не збирається … Кудись там її звали, ще восени, графік два через два, працювати за п’ять тисяч – для неї це не гроші. Як вона сказала, вигідніше вдома сидіти. Ось, сидить … З такою дружиною тільки в полон здаватися! Ні накопичень не зробили за стільки років, ні квартиру до пуття не купили. Зате фотографій купа, з різних країн і міст …

От не зв’язався б свого часу з цієї сімейкою мужик, з донькою і її мамою – зараз би був в шоколаді? І з житлом, і з грошима. Треба було думати свого часу головою. Інша дружина і грошей би допомогла зібрати, і тещу б на шию не посадила. Все було б зовсім по-іншому …

А може, його вина в нинішній ситуації теж є? Нічого було мотатися по Європах і Азіях, поки гроші були. Треба було все сили кинути на покупку житла, та й взагалі, життя свою організувати якось розумніше, чи що …

Сам винен або дружина? Що думаєте?