“Мій зять тобі плитку покладе, але ти грошей йому не давай – віддай нам з дочкою”

– Ось знаю же, що зі знайомими зв’язуватися в справах не можна ні в якому разі, собі дорожче вийде! – міркує шестидесятилітня Маргарита Миколаївна. – Але ні, захотілося допомогти людям … Роблю ремонт у ванній, плитку класти найняла сусідчиного зятя, Генку. Знаю, що він без роботи сидить зараз, а у нього троє дітей і всі на Наталину пенсію виживають …

– Зрозуміло, накосячив Генка, значить? Переробляти треба за ним?

– Ні, ти що, відмінно все зробив! Він взагалі мужик з золотими руками, якби працював постійно і не колобродив – ціни б йому не було. Вчора він закінчив, ми з ним повністю розплатилися за роботу. А сьогодні дзвонить мені Наталя, така засмучена, каже, Риточка, а ти Гені гроші віддала, чи що, навіщо? Треба було, мовляв, нам з Свєткою дати, нам дітей сьогодні годувати нічим, а цей помчав до друзів, ні копійки дружині не залишив. І прийде, швидше за все, порожній …

… У Світлани троє дітей, малий малого менший. Як можна було вибрати їм в татуся такого безвідповідального і безладного кадра, як Геннадій, Маргариті Миколаївні зрозуміти важко.

З грошима у Геннадія завжди погано. Працювати він не любить, хоча ось парадокс – коли захоче, зробить якісно. Біда тільки, що хоче дуже рідко. Воліє лежати на дивані, а не працювати за копійки, а на роботу за великі гроші поки що ніхто не кличе.

Так вони і живуть: поки чоловік лежить і чекає чуда, Світлана тягне на собі побут, дітей та судорожно намагається підробити, щоб якось звести кінці. І оголошення розклеювала з малюком на руках, і підлоги ходила мити, і обзвоном якимось займалася, була справа. Все зароблене витрачає на дітей і на їжу.

– Нам би рік ще протриматися! – каже Маргариті Миколаївні Світланина мати. – Там молодший в садок піде, дочка на роботу, я на підхваті буду. З трьома одна-то побоююся, а коли вони хто в садку, хто в школі хоч на півдня, все ж легше.

Іноді Геннадій встає з дивана, знаходить якісь підробітки, але це нечасто.

– На тлі безгрошів’я постійно лаються, живуть, як кішка з собакою, але живуть! – зітхає Маргарита Миколаївна. – Свєтці вже сто разів всі говорили – однією простіше буде. Але вона не хоче йти. Кому я, каже, потрібна з трьома-то дітьми …

Живе багатодітна сім’я недалеко від матері, в квартирі, яку Світлана з Наталією Тимофіївною отримали в спадок. Тому мати весь час у курсі всіх справ і весь час якось допомагає: бере дітей, суне гроші і продукти, просто підтримує і шкодує.

– Душа у неї болить за дочку, звичайно! – розповідає Маргарита Миколаївна. – Всі вуха мені прожужжала розповідями, як їй погано, бідній, ну ось я і повелася. Думаю, ніж платити комусь, Наталиним онукам допоможу, дам Генці заробити. Та й зробив він добре! Ми з ним вчора домовилися, що він прийде на наступному тижні в туалеті і на кухні мені плитку класти. Теж, зрозуміло, не безкоштовно …

Наталія Тимофіївна про майбутні роботи, судячи з усього, теж уже в курсі.

– Рита, тільки я тебе благаю: ти Генці в руки більше ні копійки не давай! – просить вона подругу. – Тому що – ну, марно це! Діти цих грошей не побачать. Ти он Свєтці моїй переводи. Або, якщо хочеш, мені віддай, я їй передам! Ми з нею хоч дітям їжі нормальної купимо – фруктів, м’яса, сиру!

Маргарита Миколаївна в повній розгубленості.

– Я просто не уявляю, як це буде виглядати на практиці. Я домовилася з людиною на певну суму, він відпрацював, якістю та результатом я цілком задоволена. Ось він прийде за розрахунком і що? Я йому скажу – а я гроші за твою роботу віддала твоїй дружині, або, ще краще, тещі? З якого дива, вибачте?

Відносини в родині дочки сусідки – зовсім не її проблема, вважає Маргарита Миколаївна.

– Я Наташі так і сказала – мені плитку в ванній не Свєтка буде класти, а Генка, з ним я домовилася, з ним і розплачуватися буду! А там вони самі нехай розбираються. Наталя образилася! Не я винна буду, що діти без фруктів і м’яса залишилися. Але я-то тут при чому?

***

А може, Маргарита Миколаївна і справді винна? Вона в курсі ситуації, могла б і допомогти, піти назустріч і гроші передати жінкам, а не Геннадію? Світлана-то дітей годує, а її чоловік – тільки друзів-товаришів по чарці …

Або Маргарита Миколаївна має рацію, гроші віддавати працівникові і крапка?

А ви пішли б назустріч такому проханні сусідки? Що думаєте?