“Невістка сама розвалила сім’ю, так у неї ще й вистачило совісті подати на аліменти”

– Надька, ну, колишня-то невістка моя, мені відразу не сподобалася! – розповідає пенсіонерка Антоніна Іллівна. – Ще коли її Ігор знайомитися привів. Не знаю, як, але чомусь відразу зрозуміло було, що викине в результаті якусь гидоту! Так і вийшло – завела коханця на п’ятому, чи що, році шлюбу! Кілька років всіх за ніс водила, потім розлучилися. Дитина залишилася, дівчинка, одинадцять років зараз … Ігор досі переживає. А цій хоч би що! Розвалила сім’ю, та ще й на аліменти подала, не посоромилася …

Ігор, син Антоніни Іллівни, історію свого невдалого шлюбу дійсно пережив дуже важко.

– Як чоловік, Ігор просто ідеальний був! Дбайливий, уважний, добрий. Все по дому робив, Надьку просто обожнював. Так радів, коли дочка народилася, не передати! З роботи біг додому, з дитиною возився, мив, підгузники міняв, ночами вставав, не дивлячись на те, що завтра на роботу …

Ігор працював, Надія сиділа вдома з дитиною. Пройшов рік, другий, третій, декрет давно скінчився, але виходити на роботу молода жінка не поспішала і все сильніше пиляла чоловіка за те, що він погано забезпечує дружину з дитиною.

– Подружки, бачте, машини купували, будинки будували, по Таїланду літали, а Ігор на все це не заробляв! – розповідає Антоніна Іллівна.

Жили дійсно скромно, хоча на необхідне, як вважає Антоніна Іллівна, цілком вистачало. Але Надії хотілося більшого.

– І ось, сидячи вдома, знайшла вона в соцмережах якогось старого свого знайомого, колишнього однокласника! – каже Антоніна Іллівна. – З’ясувала, що він успішний бізнесмен. Не олігарх зі списку Форбс, звичайно, але дуже заможна людина. У нього своє виробництво, кілька невеликих заводиків, справи йдуть дуже добре … Загалом, якось знайшла його телефон, списалася з ним і закрутилася у них любов. Ніби як раніше, в школі ще, вони теж зустрічалися, але тоді не зрослося. А тепер ось сколихнулося, типу, ага. Якби не гроші цього мачо, Надька навряд чи б і подивилася в його бік напевно …

Якийсь час роман розвивався таємно від усіх, а потім Надія зібрала речі, написала чоловікові записку про те, що йде в нове життя, забрала на той момент семирічну доньку і переїхала в котеджне селище до нового старого залицяльника.

– Подала на розлучення і на аліменти відразу, уявляєш? Не посоромилася! – з обуренням каже Антоніна Іллівна.

Аліменти Ігор платить в розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і за їх виплатою колишня дружина стежить дуже уважно.

– Рік тому Ігор руку зламав, на лікарняному був півтора місяця, так Надька всі телефони обірвала – чому так мало грошей! – зітхає Антоніна Іллівна. Всім дзвонила, перевіряла – чи правда він на лікарняному і чи скоро вийде на роботу …

Це тим більше дивно, що живе тепер Надія на широку ногу. Літає по закордонах, ходить в шубах, які змінює, як рукавички, їздить на джипі, сама за кермом. Ні вона, ні дочка ні в чому не потребують, вітчим, за чутками, відноситься до дівчинки, як до рідної, одягає-взуває, балує новими гаджетами, возить по світу.

Що Надії в такій ситуації жалюгідні копійки від колишнього чоловіка-невдахи? Але ось так от.

А може, колишня невістка не так вже й неправа: повинен дитині – плати. Причому тут вітчим. Так, вітчим бере участь, але ніби як не повинен, весь попит з тата …

Чи має МОРАЛЬНЕ право дружина, що розвалила сім’ю, пішла до коханця – щось вимагати від кинутого чоловіка, як вважаєте?