– … О дванадцятій годині ночі дзвінок у двері, ми вже з батьком спати збиралися лягати! – розповідає пенсіонерка Ганна Олегівна. – Син приїхав, на ньому обличчя немає. Чесно кажучи, здивувалися дуже, це перший раз за вісім років шлюбу він до нас ось так несподівано з’явився, попросився переночувати … Запитуємо, що ж сталося? Виявляється, справа в тещі! Днює і ночує у них, і виставити її ніякої можливості …

Теща Кирила – зовсім нестара ще жінка, їй немає і шістдесяти. Але свого життя у неї немає – весь свій вільний час вона проводить у дочки, ніби як «допомагає з дітьми».

Дітей у Кирила і його дружини Станіслави двоє, старшому синові чотири, другому півтора року. Станіслава не працює, сидить в декреті вже п’ятий рік, і за великим рахунком дуже рада, що мама приїжджає кожен день – удвох не так нудно, до того ж мати дійсно дуже допомагає дочці і по дому і з дітьми.

Але Кирилу це все, чесно кажучи, подобається не дуже.

– Ну тобто поки теща приходила вранці і їхала ввечері, Кирило особливо нічого проти не мав, – розповідає Ганна Олегівна. – Але поступово дійшло до того, що сваха залишається там ночувати через день та кожен день і чим далі, тим більше. Того й гляди, зовсім у них оселиться. А ось це вже починає напружувати …

За словами Анни Олегівни, Кирило вже багато разів говорив з дружиною, що гості – це добре, але брати до себе маму на ПМЖ він зовсім не хоче. Станіслава погоджується – так, мами стало останнім часом якось забагато. Але зробити з цим нічого не може, або ж не хоче.

– Ну я ж не можу її вигнати, або не пустити! – ледь не плаче Станіслава. Вона бабуся, приходить до онуків. До того ж допомагає мені з дітьми! Без неї я б уже з глузду з’їхала, одна з двома!

Натяків, поглядів, зітхань і покашлювань сваха не розуміє категорично.

Прийшовши до дочки, вона крутиться цілий день як білка в колесі, знаходить собі справи: закінчує прасувати білизну – береться чистити картоплю, потім починає розбирати шафу, потім – мити взуття, мимохідь бере на себе дітей – то старшого, то молодшого.

Особливо активізується теща до вечора. Додому їй йти явно не хочеться, тому вона тягне час – прибирає іграшки, вішає білизну, розбирає посудомийку, починає протирати дзеркала, полички, плінтуса …

– Мама, пізно вже, не треба, кидай все, тобі пора їхати! – каже їй Станіслава.

– Так-так, зараз поїду. Ось зараз дороблю тут все, приберу і буду збиратися …

Проблема в тому, що доробити «все» в будинку з двома маленькими дітьми практично неможливо, так мама і не прагне. У неї інше завдання, прямо протилежне – затягнути час і залишитися на ніч. З роботи приходить Кирило, і, в черговий раз заставши в будинку тещу, важко зітхає і з докором поверх маминої голови дивиться на дружину.

Станіслава за маминою спиною безпорадно розводить руками у відповідь на лютий погляд чоловіка – мовляв, а що я-то тут можу вдіяти?

– Я вам заважаю, так? – лагідно питає Станіславу мама. – Ну, потерпіть трохи, зараз ось тут домию і піду …

– Ой, мама, ну не говори ти нісенітниці, кому ти заважаєш? – роздратовано відповідає Станіслава. – Просто пізно вже, а тобі ще їхати …

Мама нога за ногу збирається ще хвилин сорок-годину і, в кращому випадку, під кінець вечора за нею закриваються нарешті двері. Але останнім часом так буває нечасто. На вулиці холодно, темно, йде дощ і виганяти літню жінку в пізню годину якось неправильно.

– Ну куди вона зараз піде? – пошепки вимовляє чоловікові Станіслава в іншій кімнаті. – Час – десята година. Нехай вже залишається! ..

… Тиждень тому Кирило не витримав, увірвався терпець – в черговий раз заставши удома тещу просто поїхав до матері і вже три чи чотири дні живе у неї. Дружині поставив ультиматум – або я, мовляв, або твоя мама. Перший час Станіслава писала активно, вмовляла не дуркувати, повертатися додому, а потім притихла. Мама там напевно зараз живе і втирає їй сльози на законних підставах.

А може Кирило неправий? Влаштував істерику на рівному місці. Нічого жахливого теща не робила. Ну, самотньо було людині.

Або це дружина винна? Треба тримати маму на відстані від своєї сім’ї.

А може, теща собі на умі? Ви на чиєму боці? Що думаєте?