– … Синові розповідаю – подруга моя, мовляв, в санаторій тут недавно їздила, приїхала задоволена, спину їй там вилікували! Син запитує – а як санаторій називається? Взяв свій смартфон, щось там потикав, каже, на сайті санаторію дати заїздів – листопад, грудень, лютий. Коли тобі бронювати? Я мало не впала, кажу, та ти що, Ігорку, я і не збиралася їхати, просто розповідала. А він – ну і прекрасно, що розповіла, давай збирай валізу, здорова спина – це важливо! .. Ось такий у мене син!

… Син у пенсіонерки Олени Львівни, Ігор, дійсно чудовий: сучасний успішний тридцятип’ятирічний чоловік, він працює, має свою квартиру, автомобіль, займається спортом, об’їздив вже півсвіту. Ігор давним-давно живе окремо, у власній квартирі, але при цьому матір не забуває. Не просто регулярно телефонує і заїжджає в гості, але і дуже допомагає фінансово.

– Відбудував мені дачу, там тепер просто рай! Квартиру відремонтував, техніки накупив всякої, кухню зробив сучасну, як ось в журналах на фото. Навіть посудомийну машину встановив! Я так лаялася спочатку – кажу, Ігор, ну ти з глузду з’їхав, навіщо? Я живу одна, у мене посуду – тарілка та стакан! А він – і прекрасно, став їх у машину. І ти знаєш, якось непомітно звикла я до посудомийки, тепер без неї як без рук! Вона і миє так, що руками так не вимиєш. А всі каструлі, сковорідки зараз нові у мене, недешеві, син купив. Нехай будуть чистими і всередині, і зовні …

Крім посудомийної машини, в арсеналі Олени Львівни тепер, завдяки синові і мультиварка, і парогенератор, і миючий пилосос, і пральна машина з сушкою, і багато чого ще.

– Що собі в квартиру купує нового, то і мені! – з прихованою гордістю розповідає про сина Олена Львівна. – Подруга каже: я до тебе, як до музею технічних новинок кожен раз ходжу, про багато навіть і не знала, що таке буває, тільки у тебе побачила! Син у тебе, говорить, просто приголомшливий!

– А у самої подруги-то діти є?

– Ну а як же, звичайно, є. У неї два сини! – розповідає Олена Львівна. – З молодшим не спілкується вже років п’ять, а то й більше. Але ж такий мамусик був, все дитинство за нею хвостиком ходив, мало не за поділ тримався, ми сміялися навіть! Варто було мамі затриматися де-небудь – в сльози. А одружився – і мати просто стала не потрібна. В гості не кличуть, до неї не приходять, по телефону поговорити – і то не хочуть. Так, ні, все нормально, от і вся розмова … Зате днюють і ночують у батьків дружини! Всі вихідні там, всі свята …

– Зрозуміло …

– Таня, подруга-то, каже, я спочатку все намагалася подружитися, дзвонила, запрошувала, в гості напрошувалася. А потім просто перестала. Насильно милим не будеш. Не дзвонить тепер і їй не дзвонять місяцями!

– А старший син що? Теж не дзвонить?

– У старшого троє дітей, іпотеку вони взяли з дружиною на трикімнатну квартиру, він тепер на двох роботах. З грошима напряг, з часом теж. Таня попросила на дачі допомогти трошки, в вихідний. Так невістка істерику влаштувала, мовляв, він і так дітей не бачить, а ви його на дачі запрягти хочете в єдиний вихідний! Не можете, каже, самі зробити щось – найміть когось, або молодшого просіть, у нього дітей немає … Таня каже, ага, з пенсії я, чи що, найму кого-небудь? Їй самій впору найматися йти, за їжу, ледве кінці з кінцями зводить. А молодшого просити – так там зовсім не ті відносини …

Олена Львівна зітхає.

– Ні, так-то сини у неї хороші хлопці, я ж їх з дитинства знаю! Виховані, адекватні, неліниві. Невістки там воду каламутять, я підозрюю! З санаторієм цим знову ж. Тетяна накопичила грошей, у неї з суглобами проблеми, зі спиною. Рік збирала, поїхала в вересні на свої. Так невістка відмочила – мовляв, онуки все літо в місті сидять, а бабка на курорт поїхала!

– Це прямо їй в очі вона таке заявила?

– Ні, не безпосередньо, звичайно, сказала, але передали добрі люди …

– Може, не так передали?

– Ой, та знаючи її невістку, я ось анітрохи не здивуюся, якщо так і сказала, там така дама, ти що! І друга у неї не краща. Так все вони зараз такі! Я ось раніше все думала – одружиться Ігор з хорошою дівчиною, онуки підуть … А тепер подивилася кругом і думаю – та хоч би не одружився! Ну, або, може, пізніше … Буде ось сидіти така мимра і рахувати, скільки разів він матері зателефонував і на яку суму їй таблетки купив! І скільки разів мати на свої ж гроші кудись поїхати посміла …

– Ну не всі ж такі!

– Та більшість! .. Добре, що Ігор у мене теж не дурень, одружуватися не прагне зовсім. З дівчатами зустрічається, звичайно, вони йому дзвонять постійно, проходу не дають. Ну ще б пак – видний мужик, з машиною, з квартирою, з хорошою зарплатою. Але він до сімейного життя не прагне зовсім! Сьогодні у нього Світлана, завтра Марина, потім – Валентина … На все для нього готові, народити – хоч зараз. Але він насторожі …

– Хм. А вам невже онуків не хочеться?

– Так навіть якщо в глибині душі і хочеться – хто мені їх дасть просто так? У кращому випадку будуть умови ставити, займатися шантажем, воно мені треба? Ні вже …

Неодружений син – це добре, як думаєте? Можете зрозуміти і прийняти таку логіку?