Жінку, яка сама себе не любить, не буде любити ніхто?

– Подруга мені твердить постійно – полюби, мовляв, себе! – розповідає тридцятип’ятирічна Міла. – У суботу в магазин з нею ходили, мені сумка нова потрібна. Стала я дивитися в одному відділі. А вона мені – ти з глузду з’їхала, навіщо ти перебираєш цей мотлох? Сумка повинна бути дорога. Ось підемо в фірмовий магазин, там подивимося! Ну що, зайшли, звичайно, подивилися – я в шоці від цін. Ні вже, такі гроші віддавати за звичайну сумку – це маячня!

Міла працює бухгалтером у великій компанії, отримує дуже хорошу зарплату і чоловік їй до пари, теж заробляє непогано. У них двоє дітей підлітків, квартира, машина, дача, немає боргів і іпотек, а отже і вагомі причини економити теж відсутні.

На своїх близьких Міла і не економить – без проблем і докорів сумління купує дітям і чоловікові брендовий одяг, дорогі кросівки і гаджети, та все, що завгодно. Але на себе грошей їй вічно шкода.

– Це дуже погано! – кожен раз тлумачить їй подруга. – Треба з цим боротися. Жінку, яка не любить себе і вічно на собі економить, ніхто любити не буде!

Поки, втім, її пророцтво не збулося – відносини в родині Мілу цілком влаштовують. Але подруга твердить, що це тимчасово і Мілі неодмінно потрібно міняти підхід. Причому, докорінно.

… Міла народилася в родині офіцера і вчительки. Жорстке пуританське виховання, тотальний контроль (мама працювала в тій же школі, де навчалася Міла), строгість і ще раз строгість, звід правил і покарань. Напевно її любили, але більше за все на світі боялися розпестити, перехвалити, отримати зніжену рафіновану принцесу.

Тому намагалися не допускати ніяких сентиментів.

Міла рано вийшла заміж, відразу ж народила. І хоча з чоловіком їй начебто пощастило, в перші роки нахлебались злиднів по повній – ходили пішки до роботи, щоб не купувати проїзний, їли не досита, економили, де тільки можливо. Звичайно, в першу чергу Міла годувала дитину, потім чоловіка, щоб той мав сили хоч якось ноги тягати, а вже потім, що залишиться, собі.

Так і повелося: все краще в родині аж ніяк не Мілі. Мілі – тільки те, що залишиться. Її інтереси – в останню чергу, її справи – якщо залишиться час, її бажання … Втім, які там бажання, до бажань, здається, ніколи і не доходило.

Давно вже позаду важкі часи, живуть в достатку, проте в голові Міли досі не спрацював перемикач, і, здається, вона одна в родині живе в режимі суворої економії. Вона як і раніше по багато років носить чоботи, бігає в старенькому китайському пуховичку, а її сумочку їй подарували багато років тому. Ні, все виглядає пристойно, проте чоловік час від часу пропонує:

– Ну піди купи ти собі нормальне пальто! Є ж гроші! Давай шубу купимо, поки знижки!

Міла щиро не розуміє, навіщо потрібно нове, коли старе ще цілком можна носити. А вже купувати шуби і діаманти, витрачати такі гроші на непотрібні понти – і зовсім дурість.

Звичайно, всі люди різні, в цьому і принадність. Міла така, як є. Але останнім часом вона стала замислюватися – а може, подруга права? Може і правда треба щось міняти в собі?

Ось прямо взяти себе і змусити, почати прямо сьогодні, з покупки собі, коханій, сумки вартістю в дві третини зарплати?

– Треба підвищувати самооцінку, полюбити себе! – радить подруга Мілі.

Втім, в глибині душі Міла відчуває, що це все не те. Поступаючи не так, як звикла, вона ніби грає чиюсь роль і всі це бачать. Вийде нерозумно і плоско. І вистачить її ненадовго.

Та й є у неї хороші дорогі речі, куплені в різний час під впливом схожих думок. Хороші туфлі, чоботи, пальто з етикетками тепер лежать в шафі, чекають особливого випадку. А в передпокої на вішалці всі ті ж звичні зручні речі, які носяться не перший десяток років.

Чи можна ось так просто, на порожньому місці, раптом “полюбити себе”? І найголовніше, чи треба це робити, працювати над собою в цьому напрямку? Розвивати здоровий егоїзм, а?

Жінку, яка сама себе не любить, не буде любити ніхто?

Що думаєте?