Я вийшла заміж 7 років тому за молодого чоловіка, з яким мене познайомила сестра. З того часу я майже кожні два роки народжую. Перший раз вийшло абсолютно випадково, а далі вже по накатаній клепали. Та і як не народжувати, коли у тебе ідеальний з усіх боків чоловік?

Майже весь вільний час проводить з дітьми. Працює багато, але і заробляє дуже добре. Ні в чому не потребуємо. Іноді мене відпускає провести час з подругами. Сам залишається з дітьми. Я хоч і сиджу вдома, але ж мені теж потрібна психологічна розрядка.

Вміє ковдру заправляти в підодіяльник, сам може запустити пральну машинку, вивісити білизну, пропилососити. На вихідних він сам готує їжу. Просто йому подобається готувати. Особливо добре готує страви з морепродуктів.

Коли я зустрічаюся зі своїми подругами, то постійно вислуховую їхні скарги на своїх чоловіків. Хтось ледарює, хтось п’є бухає, хтось ніякий в ліжку, хтось навпаки наліво ходить. А мені навіть і поскаржитися нема на що. Якось навіть підозріло. Може в нього є якісь грішки? Подруги все думають, що я покриваю свого чоловіка або соромлюся його … Але мені дійсно нічого сказати поганого. А хвалитися перед подругами незручно… Раптом позаздрять і заберуть?

Хоча мій чоловік якби хотів, то давно б уже пішов. Адже після трьох дітей я зовсім не в формі: груди обвисли, розтяжки на животі, постаріла, мішки під очима від постійного недосипу. У манікюрний взагалі не ходила вже років шість.