Ми прожили разом з чоловіком 6 років. Заради свого чоловіка я кинула хорошу роботу в Києві і перебралася в Вінницю, а якщо бути більш точним, то в невелике селище поруч з містом. Навіщо? Закохалася. Що не зробиш заради коханої людини?

Розлучилися недавно – десь три місяці тому. Поштовхом до цього послужив випадок, коли чоловік повернувся з корпоративу. У машині я знайшла жіночі трусики. Явно не мої. Не стала відтягувати момент – пішла до чоловіка за коментарями. По обличчю було видно, що я його спіймала на гарячому. Ну а далі був жахливий скандал, обсипала його жахливими словами. Чоловік розлютився і поїхав.

Мені потрібно було на чомусь зігнати свою злість. Взяла молоток і пішла громити техніку у квартирі. Розбила ноутбук чоловіка, комп’ютер у вітальні, телевізори в спальні й на кухні. Потім знищила посуд на кухні.

Після згребла у дворі в одну велику купу подарунки й просто пам’ятні речі, які чоловік дарував мені або я дарувала чоловік, облила засобом для розпалу й підпалила. Полум’я спалахнуло просто до небес. Добре, що вітру не було, інакше б все на ділянці спалила. Зібрала речі і на прощання розбила вікно в спальній. В цей час зайшов сусід. Подумав, що на нас хтось наліт здійснив, ось і прийшов на допомогу. Ех, вчасно він встиг, як раз у мене за планом було знайти мужика, щоб здійснити акт помсти чоловікові.

Якщо без подробиць, то акт помсти дуже навіть вдався.

Чоловік повернувся додому, коли я була вже за сотню кілометрів від Вінниці. Лише тоді я усвідомила, що злегка перегнула палицю і не потрібно було влаштовувати погром, слід було просто піти до сусіда.

Ймовірно, чоловікові теж “сподобалося”, через те, що настільки гнівної промови я ще в житті від нього не чула.

І це безперечно був кінець відносинам. Ніколи не думала, що я готова на таке. Тепер розумію, чому людей не карають за вчинки, скоєні в стані афекту. Тоді я діяла немов у тумані. Подібної люті ще ніколи не відчувала. Сподіваюся, що більше ніколи й не відчую.