Володя поспішав вранці на роботу. Почув жалібне і наполегливе “Няв!”. Кинув на землю речі й поліз на дерево. Коли Володя тягнувся до кошеняти, краєм ока побачив, як з боку житлового будинку біжить дівчина в халаті схвильована і в сльозах

Володя поспішав вранці на роботу. Одягнув нові штани, а на вулиці, як на зло, злива почалася. “Гаразд, прорвемося!” – подумав хлопець і взяв парасолю. Йшов акуратно, щоб не заляпати штанини, як раптом крізь краплі, що били по парасолі по парасолю, почув жалібне і наполегливе “Няв!”.

Невідома сила змусила Володю висунути носа з-під парасольки – і біля багатоповерхівки на дереві Він побачив кошеня. Білий, промоклий наскрізь, він сидів на хитних гілках, злякано кликав на допомогу. “Ти – не супергерой і точно не Тарзан, щоб по деревах лазити. На роботу запізнишся, та ще й нові штани зачепиш про сучок!” – говорив внутрішній голос хлопцю.

Але залишити бідолаху в біді Володя категорично не міг. На кого ж йому ще розраховувати, якщо не на парубка? Кинув на землю речі й поліз на дерево. Добре, кошеня залізло невисоко, зняти його з гілки не склало труднощів. Коли Володя тягнувся до кошеняти, краєм ока побачив, як з боку житлового будинку біжить дівчина в халаті й тапочках.

Виявилося, цікавий малюк досліджував балкон і випав з третього поверху. Пропажу господиня помітила не відразу, схвильована і в сльозах, вона дякувала за порятунок свого породистого вихованця. Як вибачення за доставлені незручності запросила Володю на чай.

На роботу хлопець тоді запізнився. Поки його одяг сохнув, вони мило розмовляли. Взаємна симпатія виникла відразу. Через деякий час вони почали зустрічатись. А ще через декілька років у них народилась дитина.