А я сиджу як бовдур, п’ю каву і не знаю … Що їй сказати? Що порадити

Невелика передісторія. З Сашком ми були знайомі з самого дитинства. Познайомилися ще коли нам було по шість років. Батьки переїхали в інше місто. На майданчику я познайомився з ним. Для мене було шоком, коли в школі в першому класі дізнався, що його звуть Олександром.

Так разом і дорослішали. Разом вперше спробували затягнутися першою сигаретою, разом ходили в походи, разом вгрузали у всякі проблеми. Після школи нас трохи розкидало. Я поїхав до Києва вступати в університет, а Саня залишився вчитися в рідному місті.

Ми, звичайно, перетиналися часом. Разом пили, разом дуріли. Я закінчив навчання і повернувся. Саня встиг одружитися. І понеслося … Раніше ми могли все вихідні чимось займались, але вже виросли, все розумію, будинок, сім’я, робота … Але у Сані якийсь незрозумілий ритм життя робота, робота, робота … і так без кінця і краю. Якщо дзвоню йому, то з ймовірністю в 99,9% він працює.

Пам’ятаю, що зібралися якось на риболовлю поїхати. Я повинен був заїхати до нього в сім ранку. Заїхав. А Саня вибіг в костюмі, вибачився і помчав на роботу. Ну хто ще в неділю кинувши все біжить на роботу?! Його дружина запросила мене попити кави. Мені незручно було, але вона наполягла. Виявилося, що їй просто потрібно було виговоритися. Розповісти про наболіле.

Поставила переді мною кухоль ароматної кави й почала розповідати про Сашка, що він на роботі цілий день, працює вдома. Починалося все з малого – взяв якось трохи роботи додому. Потім став затримуватися. А зараз взагалі живе в офісі. Його дружина спочатку думала, що робота – це така відмазка, щоб з коханкою час проводити або зі мною бути. Але пізніше дізналася, що немає у нього ніякої коханки. У нього робота замість коханки. А зі мною так взагалі перестав спілкуватися.

А я сиджу як бовдур, п’ю каву і не знаю … Що їй сказати? Що порадити? В курсі, що лікують від алкогольної або наркотичної залежності … Навіть бачив, що хтось лікує від ігрової залежності … але трудоголізм?