Заміж вийшла, як заведено говорити, швидше за все, по зальоту. Не сказати, що я його (чоловіка) особливо любила, мені просто було з ним цікаво. З чоловіком познайомилася, бувши студенткою на другому курсі, ми вчилися паралельно, але на різних факультетах. Почали зустрічатися, потім зняли кімнату на двох. Через пів року я завагітніла, і мені довелося піти в академ відпустку, Вова (майбутній чоловік) продовжував вчитися і ще на роботу влаштувався.

Через пів року після народження доньки я відновила навчання. Закінчили з горем навпіл, чоловік за розподілом потрапив на периферію. Я не працювала, моталися по знімних квартирах, Вова часто міняв роботу, грошей весь час не вистачало. Навіть весілля і та була в гуртожитку вже після пологів. Потім його батько повідомив, що побудував хороший будинок в нормальному місті, що його спеціальність потрібна у якихось знайомих, і запросив нас пожити у його батьків. Як нам були раді … Вони няньчилися з онукою, нам виділили весь другий поверх …

Володя добре втягнувся в роботу, став, нарешті, приносити непогані гроші, подарунки донці і мені іноді, але уваги став приділяти більше роботі й друзям, ніж мені. Але зате я знайшла спільну мову з його батьками, особливо з Віктором Миколайовичем. Ми могли з ним годинами базікати на будь-які теми, займатися домашнім господарством, якимись справами – у нього невеликий магазин у селищі, і я там теж з доброї волі була задіяна.

Чоловік він солідний, видатний і, попри вік, виглядає набагато молодшим за свої роки. Частенько стали базікати і на інтимні теми. І від більшого частого спілкування мене все сильніше і сильніше тягнуло до нього. Він з кожним днем ​​мені ставало все більш і більш симпатичний – не тільки як родич і як людина, а як ЧОЛОВІК! Так, саме як чоловік, як самець, як людина, з яким би мені хотілося розділити ліжко. Він мене часто обіймав як невістку, як дочку, а у мене просто мурашки по шкірі.

Може, це було від дефіциту уваги з боку чоловіка, короткі поцілунки, та й на ласки скупий. Секс з чоловіком став просто як фізична необхідність.

І ось в підсобному приміщенні магазину ми з Віктором Миколайовичем клали товар на полиці, я мало не впала з табурета, він мене спіймав і … Сталося! Ми поцілувалися !!! Довгим поцілунком! Я не знала, що зі мною коїлося на той момент. Я готова була йому віддатися прямо там, в підсобці, вже стала стягувати з себе сукню, але він мене зупинив. Відійшов убік, вибачився, попросив більше ніколи не залишатися разом наодинці, тому що це більше, ніж зрада.

Нас вистачило на два тижні. Весь цей час я думала тільки про нього! Навіть з чоловіком представляла в ліжку його батька. Свекор теж змінився в обличчі, став більш замкнутий і похмурий. Свекруха так і не помічала, що з ним відбувається щось не те, та й, з його слів, сексу з матір’ю Вови у них давно немає з причини її хвороби.

Через два тижні після вищевказаних подій ми відзначали день народження дочки. Чоловік напився як чіп і заснув. Віктор Миколайович п’є дуже мало, а я взагалі непитуща. Свекруха пішла теж спати, пославшись на погане самопочуття, а ми з Віктором вирішили прогулятися. Я не стала приховувати більше своїх почуттів, він теж. Про таке я навіть і мріяти не могла !!! Три з половиною години, практично не зупиняючись! Я прекрасно усвідомлювала, що я роблю, я знаю, що давно цього хотіла, ми обидва цього хотіли. Я не могла від нього відірватися, готова була його пестити і пестити, я зрозуміла, що закохалася, по-справжньому закохалася, хоч ця любов і табу! Після цього я пішла, лягла до чоловіка, а він до дружини.

Через три дні це повторилося в машині, на березі річки. Потім в магазині в тій самій підсобці. Обидва знаємо, що все це неправильно. Чоловік втратить не тільки дружину, але і батька, самі рідні та близькі люди нанесли удар ножем в спину. Мати його взагалі цього може не пережити, у неї хворе серце! Найстрашніше ще те, що я не хочу більше чоловіка як чоловіка, фізично мене тягне тільки до однієї людини – його батька! Виконуючи свій подружній обов’язок з чоловіком, у мене таке відчуття, що я віддаю коханого.

Як же ми хочемо бути разом! Як ми любимо один одного! Як нам зізнатися у всьому своїм половинкам, не заподіявши їм біль, уникнути трагедії, нас же не зрозуміють? А ще у нас з чоловіком дочка! Як їй потім пояснити? Віктор Миколайович сказав, що поговорить з сином по-чоловічому, спробує все йому пояснити. Складніше буде зі свекрухою, якщо її серце не витримає такої новини. Руки на себе готова накласти, так дочка зупиняє. Пів року вже це триває прямо у всіх під носом, і свекруха починає щось підозрювати. Чоловік – ні! Довіряє і любить. Як бути?