Я влаштувалася працювати в дуже великій торговельній мережі ще у 2016 році. З того часу так і працюю все в тому ж магазині, в якому і проходила стажування. Наш магазинчик знаходиться посеред старого мікрорайону.

У нас дуже специфічний контингент: в основному це люди похилого віку, студенти й матусі з дітьми.

Ще в 2016 році я помітила, що найчастіше пенсіонери не купують м’ясо, цукерки, банани, персики, виноград, рибу. Беруть в основному найдешевші крупи, молочку по акціях, хліб (найдешевший), овочі (теж вибирають подешевше), іноді беруть яблука. З м’яса купують тільки курку і то вкрай рідко або дуже дешеві ковбаси, які й ковбасами соромно назвати, через те, що їх виготовляють навіть не з м’яса.

Моя напарниця поділилася спеціальним терміном, яким називає покупки пенсіонерів: “жебрацький кошик”. Я на автоматі підхопила цей термін. Ми так називаємо їх кошика не через те, що хочемо познущатися або ще через щось, просто так і є … Це жебрацький кошик. Факт залишається фактом.

Кілька разів я бачила, що люди похилого віку крадуть деякі продукти. Якось помітила, що бабуся років під сімдесят стягнула сир з прилавка. Я удала, що не помітила. Пішла далі. Якось помітила, що дід сховав у кишеню куртки баночку червоної ікри. Зараз їх так просто вже і не стягне. Баночки упаковують в спеціальну тару, щоб було важко вкрасти, адже товар дорогий. Третій раз, коли застукала – це за крадіжкою шоколадних цукерок. Теж нічого не сказала.

Є й алкоголіки, які крадуть, ось їм спуску не даю. А звичайним людям похилого віку. Ну що їм скажеш? Просто соромно за те, що таке відбувається. Я не звинувачую людей похилого віку. Просто не можу.

Молодці, підіймете пенсійний вік, дивись і пенсіонерів менше стане. Ну навіщо виходити на злиденну пенсію, вийдуть тепер на “хорошу”, “ситу” пенсію. Жирувати почнуть, відразу по закордонах стануть їздити … до Туреччини там якусь або навіть до Франції. Пишаюся.