З Аллою ми живемо разом уже майже три роки. Ще не розписалися, але мені так здається, що вже ніколи й не розпишемось. Чому? Ну я дещо дізнався про себе цікаве. Причому дізнався справжню думку моєї дівчини, а не брехливі перекази від якоїсь там подруги або друга.

Якось я став шукати конверт до своєї банківської картки. Забув PIN-код. І поки шукав заповітний пароль, знайшов в стосі листів і документів товстий зошит з помаранчевою обкладинкою. Видно було по зошиті, що досить старий. Хтось ним користується вже дуже давно. Причому це явно був не я. Відкрив першу сторінку, став читати. А там роздуми на абсолютно різні теми ще з 2007-го року.

Виявилося, що це не просто зошит, а справжній щоденник. Дружина вела щоденник 11 років! Вмерти! Я ще ніколи не читав чужих щоденників. Вона завела щоденник, поки вчилася в старших класах школи. Там були короткі замітки про її однокласників, про викладачів, про відомих популярних співаків.

Іноді була якась банальщина, на кшталт: “як правильно заплести красиву косу” або “еклери, щоб вежу зносило”. Зустрічалися і роздуми на тему любовних утіх. Не хотів читати про її колишніх, почав гортати. Так захопився читанням чужого щоденника, що не помітив, як за цією справою пролетів цілу годину.

Через день знову взявся читати записи дружини, але на цей раз вибирав тільки те, що було присвячено мені. А присвячено мені було досить багато всього цікавого. Тоді я дізнався, що в якості коханця я повний нуль; дізнався, що з мене потрібно тягнути якомога більше грошей; дізнався, що здорово б було за мене вийти заміж і завести ще коханця або навіть двох коханців. Дізнався, що вона хоче отримати в подарунок на день народження. І це те, на що я ніколи не наважуся. Жах. У мене теж, звичайно, є фантазії й всякі секретик, але я до цього моменту точно не хотів заводити ніяких коханок. Добре, що знайшов цей щоденник, добре, що прочитав. Дізнався все, що хотів … і навіть те, що знати не хотів.