У нас на роботі парочка є – всім колективом вже третій рік спостерігаємо за розвитком їхніх стосунків.  Що не день, то нова трагедія і драма. Ніяких серіалів не треба

У нас на роботі парочка є – всім колективом вже третій рік спостерігаємо за розвитком їхніх стосунків.  Що не день, то нова трагедія і драма. Ніяких серіалів не треба.

Почалося все з того дня, коли Даша до нас тільки прийшла – худенька, красива, мініатюрна секретарка, директриса її відразу після інституту взяла, без досвіду і стажу. Всі думали – толку не буде. Але Даша виявилася розумною дівчинкою, доброзичливою, хорошою з усіх боків. Також у нас є старожил – Женя. Він директор охорони, шафа два на два метри, мужик з простим гумором, весь з себе такий мачо, новенькі завжди губляться і не знають: чи то боятися його,чи хотіти. Потім звикають.

І Дашка якось виявилася єдиною новенькою, хто на нього не звертав увагу. Він і фокус їй, і шоколадку, і анекдот свіжий. То журнал принесе, то поїсти в обід, якщо бачить, що вона не ходила обідати. Спочатку думали, що він так, на міцність її перевіряє, але чим далі, тим все серйозніше. Женька почав на побачення її кликати – наполегливо і дуже впевнено. Дашка – міцний горішок, відмовлялася довго, Женька ходив з такою тугою в очах, всім офісом страждали за нього. У підсумку вони на побачення сходили, на наступний день Євген прийшов на роботу весь з себе задоволений і щасливий, а Даша далі обличчя цеглиною й ігнорувати його.

І ось уявіть, вся ця потіха вже два роки триває, навіть більше. Він навколо неї, як кіт навколо сметани, і так смішно бачити, що такий дорослий, здоровий мужик перед дрібною дівчиною в’ється, але зовні пара вони красива. На новорічному корпоративі він її на танець запросив, притиснув до себе, вона під вином вся аж горить, дивиться на нього очима в половину особи. Ми на них намилуватися не могли. А після свят на роботі знову: вона холодна, як лід, а він то сумний, то злий, то сцени ревнощів їй закочує.