У нас не така велика різниця в віці: мені 21, молодшій – 18. Здавалося б, чому б не бути кращими подругами, адже так сестри й надходять, але моя молодша сестра має дуже поганий характер. Я няньчила з нею, скільки себе пам’ятаю, я знаю, про що говорю.

Мене завжди виховували в суворо: гуляти до одинадцяти, з хлопчиками наодинці не лишатися, в кімнаті перебувати тільки з відкритими дверима, гроші не канючити й таке інше. І, як я вважаю, це правильно, як ще ростити дітей, щоб вони не нахабнішали?

Але чомусь, коли почала підростати молодша, батьки переглянули систему виховання, хоча особисто я з радістю б взяла ремінь.

Вона гуляє до першої години, до другої ночі й навіть не попереджає, де вона. Вона змінила цілу купу хлопців, всі старші від неї, деякі привозять її на машинах! Спідниці з кожним днем ​​все коротші! Я мовчу про те, як вона маніпулює батьками й просить у них гроші! Прикидається слухняною дівчинкою, задобрює, Юля і бреше відчайдушно, і їй дають на новий годинник, босоніжки, сумочки, кофтинки. Щомісяця, а то і тиждень обновки! Мені такого не дозволяли. Були сезонні покупки одягу і в разі потреби, якщо щось порвалося, третього не дано. Її ж ростять, як королеву.

Мене просто бісить, що, як тільки вона щось зробить не так, то благає на колінах її прикрити, а якщо батьки дізнаються про її витівки, про сигарети, про хлопців, то влітає мені. Я старша, я повинна була за нею дивитися.