Кажуть, протилежності притягуються. У нас з подругою, Мариною, так само. Вона – весела, компанійська, і я – консерватор, сором’язлива з незнайомими людьми не розмовляю. Я працюю в чоловічому колективі, але колектив дуже маленький, всі один одного знають.

На роботі я познайомилася з Костею, з яким ми через рік стали зустрічатися. Природно, мені довелося ділити час між своїм хлопцем і подругою, і якось Марина запропонувала мені, мовляв, а познайом ти мене з кимось із «своїх» колег, раптом і у мене що складеться. Ну хто так не робив?

Загалом, я познайомила Марину з Ігорем, але через два тижні вони розлучилися. Потім був Антон, потім Саша. Як я вже сказала, чоловіків в моєму колективі не багато, і всі вони добре знайомі один з одним. Через якийсь час після розставання Марини з Сашком Костя зайшов до мене в кабінет днем ​​і, опустивши очі, попросив більше не брати з собою Марину, коли ми виходимо кудись в компанії.

Виявляється, Марині дуже сильно сподобався найперший хлопець, з яким я її знайомила, Ігор. Настільки сподобався, що вона пише йому повідомлення на телефон і постійно дзвонить на роботу. А оскільки Марина вже встигла «подружитися» з Антоном і Сашею, Ігорю дуже незручно перед колегами і взагалі він нервує і злиться. Загалом, Костя просив мене більше ні з ким з офісу Марину не знайомі і якось тактовно їй натякнути, що Ігорю її дзвінки не подобаються.

Я кілька разів збиралася сказати Марині про Ігоря, а вона мені розповідала, як вона здорово з ним поговорити на днях, і питала, а коли ми кудись знову виберемося разом. Мені було прикро за неї, адже Ігор міг би не морочити їй голову і сказати: не дзвони, я не хочу з тобою спілкуватися. Але цю місію благополучно повісили на мене. Коли я все-таки сказала Марині, про що просив мене Костя, вона сказала «так ну його, цього Ігоря» і попросила мене познайомити її з кимось ще.

Марина – моя подруга. Мені подобається проводити з нею час, вона смішна, весела, жвава – вона чудова людина, просто трохи легковажна в стосунках з чоловіками. І я боюся, що ці знайомства не закінчаться добром, бо з чоловіками, які вже встигли або ще не встигли з нею познайомитися, я працюю. Боюся, що зіпсуються стосунки в колективі …. З іншого боку, боюся зіпсувати відносини з близькою людиною.

І ось я брешу їй, що йдемо ми кудись з Костею удвох, без друзів. Мені від цього гидко, бо це моя найкраща подруга, але виходу іншого я поки не бачу. А вона все питає, коли я її познайомлю з ким-небудь. Не знаю, що робити … Не можу ж я їй сказати, що в моєму офісі про неї вже все знають.

Але найгірше в цій історії – ставлення до Марини мого хлопця. Костя відгукується про неї «ця твоя Марина» або «твоя подружка», і на цьому ґрунті ми вже кілька разів сварилися. А Марині він подобається, вона завжди каже про нього тільки хороше. Ось така непроста ситуація. Іноді я думаю, а чи правильно я розставила пріоритети. Може, мені варто сказати їй, як є …