Мій батько мене кинув. Коли мама завагітніла мною, їм було по 18 років, і тоді він був не готовий заводити сім’ю. Природно, ніхто його так і не зміг змусити, він відмовився жити з нами й брати участь в моєму вихованні, тільки платив аліменти всі ці роки. Це був весь його внесок.

Я вдячний мамі за те, що вона, пожертвувавши своєю молодістю, ростила мене одна. Вона працювала в нічну зміну, поки зі мною сиділа бабуся. Вона намагалася всіляко полегшити наше життя, і ми нормально жили, не бідували. У мене було все, що було у дітей мого віку: іграшки, хороший одяг, раз на місяць ми з мамою вибиралися в парк розваг або в кіно. Нам було добре вдвох, єдине, чого я був позбавлений, це батьківської любові.

Я ніколи особливо не питав про батька, хоча знав, хто він. Слава Богу, мама не напихали мене байками про космонавта або капітана далекого плавання.

Але так було до тих пір, поки батько не оселився неподалік від нас, а точніше – на сусідній вулиці. Там живуть мої друзі, до яких я часто приходжу на подвір’я. Не знаю, чи відомо йому, що я його син – наскільки я знаю, вони з мамою не перетинаються і не спілкуються, аліменти перераховувалися раніше з його карти автоматично. Але я-то знаю, хто він. І бачу.

У нього нова сім’я, його доньці близько дванадцяти, що на чотири роки менше, ніж мені. Тобто, він завів нову сім’ю вже через три роки після мого народження – а через чотири з’явилася моя сестричка. Три роки йому знадобилося, щоб подорослішати й прийняти себе, як батька. Всього три роки. Але ці три роки – справжня прірва для мене, адже саме через них я залишився тільки з мамою, я ріс без чоловіка в будинку, і це приносило мені біль іноді.

Я дивлюся на нього зараз. Він зразковий сім’янин. Він голубитися зі своєю дочкою і дружиною, вони часто кудись їздять разом, повертаються з покупками, веселі й люблять. Я заздрю ​​його дочці, адже вона отримала те, чого не отримав свого часу я – його любов, усмішку і доброту. Чим я гірший? Чому я повинен розплачуватися і страждати через те, що він зробив помилку, що він був не готовий ставати з нами сім’єю? Я з’явився не в той час, і тільки тому я гірший?