Вчора вплутався в бійку на вулиці. Ні, ви не подумайте, мені моє здоров’я дорожче, і просто в бійку я б не поліз, але тут була інша ситуація. Хлопець бив дівчину серед білого дня, причому бив серйозно, по обличчю, за волосся тягав і, коли вона падала, бив ногами! Я не герой, та й битися майже не вмію. Але як тут повз пройдеш?

Підбіг, давай його від дівчини відтягати, дивлюся – діти зовсім, ну 10 клас, не старше. Вона – худюща, руденька, обличчя бліде, він – довгий, але теж худий. Схопив його за пояс, потягнув у бік, він ухиляється, і в обличчя мені. Я, природно, бити не хотів – бачу ж, що пацан зовсім. Але він не вгамується! Ударив в живіт пару раз, той матюкається, кров’ю харкає. Не знаю, звідки кров, напевно, дівчисько теж йому докласти встигла.

Коротше, зчепилися ми з ним не на жарт. Хвилин через п’ять у мене вже щелепа боліла, око спухло, так і він весь синій. Намагався його погляд зловити, щоб визначити, п’яний він чи що – марно, довга грива, очі закриває. Загалом, вийшло у мене його в баранячий ріг загнути, дівчині кричу – викликай поліцію. А вона встає: вся в крові, обличчя розфарбоване, нігті здерті, рвані колготки. Підходить і як плюне мені в обличчя, і починає кричати:

– Відпусти його, псих!

Я аж дар мови втратив. Він її хіба що особою по асфальту не тягав, а вона заступається!

Гаразд, вона кричить, повз мужики якісь проходять, бачать картину: я, дорослий дядько, побита дівчина і пацан малолітній в моїх руках звивається. Вгадайте, що вони подумали?

Коротше, отримав я ще й від лівих мужиків. Коли прийшов до тями, ні дівчата, ні хлопця, ні мужиків поруч не було. Така от історія.