Багато хто щиро дивуються, чому в 30 років я досі не одружений. Коли мене запитують про це малознайомі люди, я відповідаю стандартною фразою: “Ще не знайшов ту саму”. Подекуди так воно і є, але насправді я давно нікого не шукаю. А все тому, що у мене за плечима вкрай негативний досвід в близькому спілкуванні з дівчатами і їх мамами …

Зі своєю першою й останньою на поточний момент дівчиною я познайомився ще в університеті. Оскільки я виріс без тата, то не дуже добре уявляв собі, що і як потрібно робити при спілкуванні з протилежною статтю. Втім, мені не довелося завойовувати її – вона все зробила сама. Ну, або це була надтонка маніпуляція … Зараз я вже ні в чому не впевнений.

А тоді все було добре: ми проводили разом багато часу, гуляли, відвідували різні цікаві заходи. Зрозуміло, мені хотілося робити їй приємні сюрпризи, тому регулярно дарував подарунки. Озираючись назад, я розумію, що вартість презентів з кожним разом ставала все вище. Спочатку це був простий кулон, потім величезний букет з троянд, новий смартфон … Крім навчання мені доводилося активно займатися фрілансом для того, щоб оплачувати все це.

Після закінчення універу ми стали жити разом. Звичайно ж, за все платив я: знімання квартири, оплата комуналки, продукти й так далі. Мені пощастило потрапити на хорошу і високооплачувану роботу, тому всі ці витрати були не в тягар. Але при цьому моя подруга все сильніше здавлювала аркан на моїй шиї. Туди не ходи, з цим не спілкуйся, на вихідних потрібно з’їздити до мами … Я особливо не заперечував, бо любив її. Мені здавалося, що догоджаючи їй, я таким чином висловлюю свої почуття.

На які, мабуть, їй було наплювати. Головне, щоб я взяв кредит на машину для неї. І зробив ремонт у квартирі її мами. І купив живу новорічну ялинку, обов’язково пишну, а не хирляву, як у придорожніх торговців … А потім і зовсім у моєї дівчини з’явилися якісь “шкільні приятелі”, з якими вона все частіше стала пропадати вечорами. На всі мої запитання вона завжди відповідала досить грубо, а то і зовсім закатувала істерики, звинувачуючи мене в недовірі.

В кінцевому підсумку до мене дійшло, що наше спільне життя перетворилося на відверту експлуатацію. І я, зібравши всю волю в кулак, запропонував розлучитися. О, що тут почалося! Сльози, крики, прокльони, загрози, розбивання посуду і псування інших речей, які я купив на чесно зароблені гроші … Природно, вона все-таки поїхала, але після цього мене почала діставати її мама. Мовляв, я повинен валятися в ногах і просити вибачення! Але я лише змінив номер телефону і замки у дверях.

Ось тому я більше не бажаю зближуватися з жінками. Вони меркантильні, брехливі й підлі істоти! Всі історії моїх друзів і знайомих лише підтверджують це. Краще вже бути одному.