Жаліють грошей на своїх дітей

Я перебуваю в батьківському комітеті дитячого садка, одного з кращих садочків міста. У нашій групі 25 дітей, відповідно, батьків теж, і кожен раз, коли необхідно здавати гроші або просто потрібна допомога, я вислуховую таку купу претензій і обурень, як ніби я директор. Мене вичитують, мені висловлюють, а іноді ігнорують просто, хіба це шанобливо?

Я не розумію, чому сучасним мамам так плювати на те, в яких умовах будуть рости й грати їх діти в садку. Наводжу приклад: збирали гроші на нові іграшки та меблі, тому що того, що надає сад, ледь вистачає на дрібниці. Збирали по 400 гривень з людини, хотіли оновити в групі меблі, купити дівчаткам кухню, а хлопчикам – велику залізницю з машинками. Дітям в сад ходити ще більш як три роки, 400 гривень – це два походу в магазин, а то й один. В результаті й половина батьків не здала ці гроші, пошкодувавши їх своїм же дітям. Зате скільки я бруду вислухала! Неначе мільйони збирала.

Зараз збираємо смішну суму, по 50 гривень на доброустрій дитячого майданчика, тому що він вже старенький. І кожен, кому я пишу, починає мені висловлювати свої претензії, кожного доводиться просити. Гаразд, немає грошей, кажу – давайте тоді фізичну допомогу надавати, запросіть тата, нехай він допоможе парканчик побудувати, самі приходите фарбувати гойдалки й альтанку. Що у відповідь? “Нам ніколи, ми працюємо!” А одна матуся взагалі сказала, що я їх тата зазивають, щоб звабити, тому що сама без чоловіка дитину виховую, уявляєте?

Я втомилася тягнути на собі все це, але якщо з них гроші не трясти, то вони взагалі перестануть на що-небудь здавати, а хлопці будуть ходити в порожню групу, займатися на старому майданчику.