Зустрічаюся з ровесником батька

Я зустрічаюся з чоловіком, який старший за мене на 17 років. Відносини у нас серйозні, ми разом вже понад три років (мені зараз 21, решта вираховуйте самі). Він – гарний, розумний, виглядає сучасно і стильно. Я про такого чоловіка й мріяла, щоб мене підтримував, щоб відчувалася його сила і я була впевнена в ньому. Так і відбувається. За три роки він жодного разу не дозволив собі мене образити й охороняв мене від будь-яких негараздів. Він мене дуже любить, я його – теж. Перший час були проблеми з батьками, тому що він молодший мого батька всього на один рік. Але незабаром якось звикли всі, перестали засуджувати.

Але це рідні. В іншому ж ми постійно стикаємося з осудом. Хтось із моїх подруг проговорився, що я живу з чоловіком набагато старшим себе. І, природно, почалося засудження. Пішли коментарі в стилі “тепер зрозуміло, звідки дорогий одяг, косметика, ювелірка”. А я сама заробляю, крім подарунків від свого чоловіка не беру жодної копійки, від того і прикро.

Ось і поясніть мені, чому якщо різниця у віці, то завжди люди бачать тільки користь, меркантильність, а почуттів не помічають? Це боляче вдаряє по мені, я постійно засмучуюсь, коли бачу таке. Адже я цього чоловіка люблю, ми плануємо одружитися, і тут приходять якісь люди, яких я не знаю, і сміють сміятися над моїми почуттями? За що? Чому? Це заздрість або це небажання повірити в те, що люди можуть просто любити один одного, не оглядаючись на вік?