«Відкладіть ЕКЗ, бо народиться дитина-скорпіон, це недобре!» — радить свекруха

— Дитину плануємо з чоловіком уже три роки, обстежуємося, лікуємось, поки що ніяк! – розповідає тридцятирічна Надія. – Останнім часом лікар наполегливо радить ЕКЗ, але ми всі тягли. Хотілося б, звичайно, природним шляхом. Але, схоже, доведеться звернутися до медичних технологій, час іде, а прогресу нема. Минулого тижня була у свого лікаря, накидали з нею план дій. Після Нового року треба буде дослідити ще деякі аналізи мені й чоловікові, і вступатимемо в протокол…

– Зрозуміло. Ну що ж, у добрий шлях!

– Спасибі. Тільки тут така справа… Поділилася я зі свекрухою, у нас із нею дуже добрі стосунки. Вона теж онуків чекає дуже. Думала, вона зрадіє, а вона аж змінилася на обличчі – не треба, мовляв, вам зараз ЕКЗ! Відкладіть! Зачекайте хоч до весни.

— Вона проти, чи що? Теж хоче, щоб онука чи онука були зачаті природним шляхом?

– Та справа не в ЕКЗ зовсім. Вона підрахувала, що якщо дитина зачата буде через якийсь час після Нового року, цілком може на світ з’явитися дитина-скорпіон. А це жах-жах!

– Хм. Так, дивно, як у людей у ​​свідомості це стикується: двадцять перше століття, високі медичні технології у вигляді зачаття в пробірці – і Скорпіонами…

– Слухай, ну не знаю! Я теж спочатку розсміялася, кажу, Ольга Іванівна, мені тут не до вибору вже, мені все одно в який місяць дитину народжувати. Я будь-кому буду рада! А вона мені каже – а ти знаєш, мовляв, що перед народженням скорпіона чи незабаром після звичайно трапляється смерть близького родича? Готова до цього?

Зі свекрухою, Ольгою Іванівною, у Надії дуже гарні, близькі стосунки. Ольга Іванівна – жінка проста, добра та дбайлива. Завжди допомагала, чим могла, ніколи не дорікала. З двох років жінка виховує племінника, що залишився сиротою. Батьки хлопчика потрапили в автомобільну аварію, було багато іншої рідні, але бажаючих взяти до себе дитину, крім Ольги Іванівни, більше не знайшлося.

— А в неї, між іншим, свій син був тоді в першому класі, і стосунки з чоловіком не дуже, все йшло до розлучення, — розповідає Надія. – Незабаром після того, як взяла Ярослава, вони, до речі, і розлучилися. Свекруха двох одна виростила, виходить. І сина, і племінника.

Щоправда, якщо з власним сином в Ольги Іванівни все гаразд: Олег працює, живе самостійно, сім’ю завів – то з Ярославом поки що результати не радують. Хлопцю двадцять чотири роки, він не працює, не вчиться, сидить на шиї Ольги Іванівни. Армія йому не загрожує, якийсь діагноз є. Хоча армія у такій ситуації, можливо, була б порятунком.

– До дев’ятого класу мати його дотягла в зубах буквально, змусила здати вступні, пропхала в якийсь коледж! – розповідає Надія. – Але вчитися він не став, просто тупо не ходив на заняття. Через рік в інший спробували, з тим самим результатом. Ну от так з того часу і сидить. Свекруха спочатку намагалася направити його хоч кудись то батогом, то пряником, Олег проводив бесіди – марно. Загалом, свекруха вже опустила руки. «Нехай сидить удома»…

— Зрозуміло…

— І ось свекруха мені каже – а ти пам’ятаєш, коли Ярик має день народження? Я говорю, звичайно, пам’ятаю. Двадцять сьомого жовтня! І осіклася. Він скорпіон, виявляється! Блін, ось тепер я задумалася, чи потрібне мені таке? І батьки його загинули… Батько його теж був скорпіоном, а ще кажуть, два скорпіони в одній родині не живуть…

А ви вірите у таке?

Що думаєте?