«Але вона ж із села, у неї ж батьки бідні, і сама вона бідна», – сказала як відрізала мама, – «Не потрібна вона тобі, кращу знайдеш»

Міша був єдиною дитиною в сім’ї, довгоочікуваною та пізньою. Виховували його в основному мама та бабуся, поки батько пропадав на нескінченних підробітках заробляючи гроші. Усі найважливіші справи у житті Міша робив під суворим наглядом мами Лідії Георгіївни. Вона обрала йому спочатку коледж, потім інститут. Між ними Міша відслужив в армії. Після інституту прилаштувала чадо на роботу до своєї сестри, щоб і там за хлопцем наглядали.

У двадцять п’ять років Мишко познайомився із симпатичною та скромною Олею. Молоді люди зустрічалися і спілкувалися, і Мишко вже зібрався робити Олі пропозицію і навіть купив кільце, але вирішив поділитися цією новиною спочатку з мамою. Мама Олю не схвалювала. Так красива. «Але вона ж із села, у неї ж батьки бідні, і сама вона бідна», – сказала як відрізала мама, – «Не потрібна вона тобі, кращу знайдеш». Міша проти маминої волі не пішов, з Олею він через деякий час розлучився. Хоча й самі вони багачами не були. Було, звичайно, відкладено на чорний день у банку, а решта зароблене батьком витрачене на вбрання з ринку та безглузді речі.

Потім була у його житті Маша. “Не дуже гарна вона, кращу знайдеш”, – сказала мама. Потім недовго він зустрічався з Танею. І Таня мамі не дуже подобалася, але Міші було вже майже тридцять і мама ніби готова була заплющити очі на все. Та Таня, познайомившись із Лідією Георгіївною та її чоловіком, не поспішала стати частиною сім’ї. Міші тим часом виповнилося вже сорок. Він постарів, мав залисинами та діабетом. Вільний час проводив здебільшого разом із мамою біля телевізора.

І був він цілком задоволений своїм нудним, але таким звичним життям. І лише Лідія Георгіївна плакала ночами у подушку, мріючи про онуків. При цьому вона вселяла синові, що на «розведених» краще не одружуватися, тим більше якщо з дитиною. «Ти ж у мене найкращий наречений! Знайдеш ще молоду та красиву», – повторювала засліплена материнською любов’ю жінка. А на сорокарічного Мішу вже й не дивилися ті, хто молодший за віком, а на ровесниць не дивився він. І вже багато років припадало пилом у шафі кільце, призначене його поки нереальній обраній.