Добре, що було темно – туш потекла по моєму обличчі. Яка ж я наївна! Весь цей час я вважала, що йому потрібен час, що його спілкування зі мною – це ніби як аванс майбутнім стосункам
Він подзвонив мені й без зразу сказав:
– Люся від мене пішла.
Я розгубилася, не знала, що відповісти. При цьому моє серце видавало такі гучні удари, що я боялася, що їх чути навіть через трубку.
– Не просто пішла. Вона зі мною розлучилася. Уявляєш? Зі мною. Я взагалі нічого не дізнався б, якби випадково не знайшов лист з суду…
Ми товаришували вже чотири роки. Хоча слово дружба для наших стосунків буде надто гучним словом. Так іноді переписувалися про книги та фільми, ходили разом обідати, обговорювали дітей. У нього їх було двоє, у мене лише дочка. Чи треба говорити, що я давно любила його? Ні, я не допускала навіть думки про якийсь роман, хіба що якщо одного разу він раптом розлучиться. Але в нього була така щаслива сім’я, що цю нагоду я теж виключала. Саме тому його слова так приголомшили мене.
– Співчуваю, – видавила я. – Допомога потрібна.
– Ну, а що я дзвоню, як ти думаєш? Сумно – слів немає. Мені терміново потрібна дружня підтримка. Ходімо в кіно?
Звичайно, я погодилася. Дамба, споруджена мною у зв’язку з його шлюбним становищем, вмить звалилася, і найромантичніші фантазії медом полилися в мої думки. Ну так ми дівчата влаштовані – чоловік подивився на тебе у черзі до каси, а ти вже підбираєш імена для дітей.
Так розпочався наш новий етап відносин. Ми ходили в кіно, до ночі сиділи в барах, переписувалися щодня багато годин. Я боялася, що він весь час говоритиме про дружину, але ні – він згадував її не частіше, ніж раніше. До речі, вони поки що жили разом, чекаючи, коли буде здана друга квартира, яку вони придбали разом, але за загальною домовленістю вона відходила дружині та дітям. Це їхнє спільне перебування здавалося мені не дуже нормальним, тим більше залишалося незрозумілим, чому вона зважилася на розлучення.
Якось мені потрібно було з’їздити в сусіднє місто – я була там прописана, і потрібні були деякі документи. Він погодився мене підвезти. Я чекала цю поїздку з якимось надзвичайним передчуттям – останнім часом наші листування стали все ближчими, у них з’явилися компліменти та натяки. І я сподівалася, що тривале перебування у замкненому стані поверне нарешті наші стосунки в інше річище. В одному з місць він повернув не туди, і довелося проїхати значний гак, тому що довго не можна було повернути.
– За звичкою звернув, – пояснив він. – Дружину возив цією дорогою до аеропорту. Але вона давно їздить без мене. Як у тому фільмі, пам’ятаєш – коли почуття притуплюються, тобі вже не потрібні провідники.
Я ніяк не могла зрозуміти – що він хоче цим сказати? Що він нудьгує за своєю дружиною чи це натяк, адже герої цього фільму були друзями, а наприкінці стали парою. Мені хотілося б думати про друге.
На жаль, моїм надіям не судилося збутися. Все було точно так само, як і раніше. “Йому просто потрібен час”, – думала я.
Якось ми вечеряли в одному з ресторанчиків, і він дуже дивно реагував на офіціантку, що нас обслуговує. Я відразу звернула на це увагу і звичайно почала ревнувати. Але нічого не запитала – було якось незручно. Дивно, але він розповів про все:
– Та я намагався її склеїти кілька тижнів тому, – пояснив він, коли ми пішли. – Прийшов, дивлюся – така дівчинка гарна, вирішив познайомитись. А вона образилася. Дуже незручно було…
Добре, що було темно – туш потекла по моєму обличчі. Яка ж я наївна! Весь цей час я вважала, що йому потрібен час, що його спілкування зі мною – це ніби як аванс майбутнім стосункам… Правда була безжальною – він просто не розглядав мене в цій ролі. Може й недаремно згадував той фільм, але з натяком не на його закінчення, а на відсутність планів у мій бік. Ніколи в житті я не почувала себе так паршиво.
З того дня я почала уникати спілкування з ним, або принаймні обмежувати. Цілком викреслити його зі свого життя я не могла – раз на рік він обов’язково з’являвся на моєму горизонті, писав мені будь-якої доби, ніби ми розлучилися тільки вчора. Коли таке повідомлення побачив мій чоловік і запитав, хто це, я відповіла:
– Просто друг.