“І надовго вона до нас?”, – Суворо уточнила Настя. “Ну десь на рік чи два, вона вже й квартиру свою здала, щоб замість твоєї зарплати дохід хоча б якийсь був”

Настя з першого дня не ладнала з мамою чоловіка Людмилою Іванівною. Вийшовши заміж за Стаса, вона навіть і подумати не могла, як легко знайшла нового ворога. Занадто різні вони були, хоча обидві до божевілля Стаса любили. Але це не зближало жінок. Навпаки, кожна намагалася довести, що саме вона у житті Стаса головна жінка.

Настя з Людмилою Іванівною на людях цілком мирно спілкувалися, а наодинці все мінялось. Сварок як таких не було, але жодна з жінок не втрачала нагоди підколоти іншу. Настя в гостях у свекрухи завжди вдавала, що їжа там несмачна і взагалі там нудно. Людмила Іванівна ж, прийшовши в гості до сина та його дружини, не втрачала нагоди навести свої порядки у всьому.

Доходило навіть до дрібниць. Настя всю побутову техніку в будинку тримала з відкритими кришками: і люк пральної машинки був завжди трохи відкритий, і кришка мікрохвильової печі. Їй здавалося, що якщо тримати зачиненими, то неодмінно там буде поганий запах і цвіль. А свекруха, приходячи до них у гості, все ходила й закривала. У неї вдома всі ці дверцята побутової техніки були зачинені. Так і ходили вони один за одним, чортихаючись і закриваючи та відкриваючи.

Наприкінці вагітності Настю поклали на збереження, здоров’я було у неї слабке, та й вагітність протікала складно. Повернувшись додому через місяць разом із маленькою Лерою, вона увійшла і не впізнала власної квартири. Меблі були частково переставлені, на кухні каструлі в шафах замінені на інші, нові штори висіли на всіх вікнах, у шафах речі теж були перекладені по-іншому.

«Що відбувається?», – Пошепки запитала вона чоловіка. Стас пом’явся трохи й відповів: Ну поки тебе не було, мама переїхала до нас. Вона сказала, що тут лад треба навести невеликий». “І надовго вона до нас?”, – Суворо уточнила Настя. «Ну десь на рік чи два, вона вже й квартиру свою здала, щоб замість твоєї зарплати дохід хоча б якийсь був», – відповів чоловік, – «Тож тепер ми житимемо всі разом. Вона і з дитиною допоможе, і вдома».

Уявивши, як їй доведеться щонайменше рік жити в одній квартирі зі свекрухою, яка вже відчула себе тут господинею, Настя закотила чоловікові істерику. З декрету їй довелося вийти вже за місяць, щоб знову отримувати хорошу зарплату замість невеликих декретних. Тільки так свекруха була згодна виселити квартирантів зі своєї квартири та повернутися додому. Адже, на її думку, на одну маленьку зарплату Стаса молоді не прожили б. Для дитини найняли няню, на яку витрачалася третина зарплати Насті. Але, навіть втомлюючись на роботі, Настя, прийшовши додому, все одно була щаслива. Адже найголовніше, вона відстояла свій будинок.