Діана подобалася всім. Ніхто не знав, звідки приїхала її мати, тільки одразу було видно – здалеку. І діалект був не місцевий, і взагалі була вона дивна, наче не від цього світу. Влаштувалася працювати поштаркою, баба Катя якраз на пенсію пішла.

І ось ця Діана змалку допомагала матері розносити листи та газети. На душі якось світлішало, коли її світла голівка миготіла біля поштових скриньок.

Коли Діана пішла до школи, одразу зайняла якесь особливе місце. Вона ніколи не була лідером швидше, навпаки, трималася осторонь. Але при цьому, на її думку, завжди зважали, незмінно запрошували у всі ігри й взагалі поважали. Дівчата, рум’яні й чорнобриві, мріяли бути схожими на бліду Діану, а хлопчаки всі поголовно були в неї закохані.

Ось чому, коли Діана досягла повноліття, вибір наречених у неї був багатий. Сватався до неї й перший хлопець на селі Іван, веселун й шибеник, і заможний вдівець Семен, суворий і ґрунтовний, і скромний вчитель Олексій, і син голови села Микола.

Ось останнього найбільше і бажала Діана. Батьки Миколи, попри те, що мріяли поріднитися з сусідами, у яких і дочка Таня виросла. Його сім’я  була зачарована нею. Але Микола вибрав Діану.

Не знали батьки тільки того, що їх молодший син Олександр найбільше на світі хотів одружитися з цією дівчиною. Він не міг жити без Діани. І вирішив розлучити її з братом за будь-яку ціну

Випадок трапився не відразу. Олександр довго тишком-нишком спостерігав за Діаною, щоб зрозуміти її слабке місце. Був він наполегливий і терплячий, і одного разу успіх усміхнувся йому.

Він дізнався, що Діана неревнива, до подарунків байдужа, проста у своїх бажаннях та поривах. Але ось що справді її зачіпає, то це її бідність. Він помітив, як багрянець сорому спалахнув на її обличчі, коли їх мати з найкращих спонукань віддала їй своє пальто, як скромно поводиться за столом і не поспішає об’їдатися, хоча видно голодний блиск її очей.

І ось підвернулась можливість – у сусідньому селі були танці, і Микола вирішив покликати туди Діану. Він написав їй записку і хотів відправити з молодшою ​​сестричкою Ліною, але Олександр зголосився віднести, пославшись, що йде в той бік.

Коли він відійшов від будинку, вклав у конверті гроші з припискою – на сукні.

Передавши Діані конверт, він стояв і чекав – сказав, що брат просить відповіді. Дана дістала листа, пробігла по ньому очима. А потім побачила гроші та приписку.

Губи затремтіли. У неї й справді не було гарних суконь, всі вже линялі, залатані та перелатані. Мабуть, правильно все Олександр розрахував – Діана вирішила, що Миколі соромно бути поруч із такою як вона. Не сказавши жодного слова, вона розвернулась і пішла.

Спрацював план Олександра – Діана почала уникати його брата, не даючи йому жодних пояснень. Тільки ось в одному прорахувався – як грім серед ясного неба батько одного разу оголосив, що у п’ятницю намічається весілля: Діана виходить заміж за молодого вчителя, у якого, як і в неї, за спиною жодного гроша.

Микола, почувши новину, зблід і вийшов з-за столу.

Олександр же, навпаки, не міг поворухнутися. У нього почався жар, так що мати навіть поклала його в ліжко і зробила компрес на голову.

Три дні пролежав він у гарячці. А на четвертий підвівся і пішов дивитися, як дівчина, краща за яку немає на світі, віддає своє серце і руку іншому.

Через три місяці Микола одружився з Тетяною. Всі вдавали, що не помічають туги в очах нареченого. Сам же Олександр так і не одружився. День за днем ​​він ходив повз будинок, у якому тепер жила Діана, сподіваючись хоч трішки подивитися на неї. Чи була вона щасливою з учителем? Він не знав. Але тільки в ті рідкісні рази, коли йому вдавалося зловити її погляд, бачив він у ньому ту саму тугу, що й в очах брата.