Я вважаю, що сестру в цій клініці просто розводять на гроші — відчувають, що вони мають чоловіка, — зітхає Ніна. Хіба це можливо?

— Сестра вчора приїжджала привітати мене з новонародженою донечкою! – Розповідає тридцятирічна Ніна. — Ага, ось тільки зараз вибралася до нас, хоча дитині вже три місяці скоро. Вона у нас вся в роботі вічно, ні хвилини вільної у неї немає… Бізнес-леді!

У Ніни маленька дочка та синок трохи старшого віку, чотирьох років. Ніна щаслива, вона дуже любить дітей, і вже довгий час агітує народжувати старшу сестру Надію. У Надії велика квартира, чудовий люблячий чоловік, гарний дохід, а найголовніше, вона чудово ладнає з малюками, тягнеться до них, і чотирирічний племінник її дуже любить. Кому й народжувати як не їй.

Але своїх дітей у Наді поки немає.

— Дитина в мене обов’язково буде, але не зараз, — терпляче щоразу відповідала Надія сестрі, а ще мамі, яка теж часто порушує це питання. – Саме зараз ніяк. Минулого місяця розпочався новий проєкт на роботі, я вся там. Які діти! Та й чоловік поки що, якщо чесно, цією ідеєю не горить, планує дещо встигнути до народження дитини. Ось, можливо, за кілька років…

Тим часом на початку січня Надії виповнилося тридцять п’ять. Чоловік у неї на пару років молодший.

– …Наді так сподобалася мала, ти не уявляєш! – Розповідає Ніна. – Вона її з рук не спускала. І Іван, старший син, все до неї ліз обійматися… Надя мені каже — добре, мовляв, тобі, щаслива ти, вже двоє діток, хлопчик і дівчинка. Я їй так давай і ти народжуй, тобі так само добре буде. А вона – ні, мовляв, я найближчим часом випасти з обойми на час вагітності та пологів ніяк не зможу! Ось, може, років через п’ять!

Ніна важко зітхає.

– Уявляєш? Знову за п’ять! Вже не смішно! Коли вона у двадцять сім так говорила, ми з мамою лише перезиралися. Але зараз? Я їй говорю, Надю, ти що, в сорок народжувати зібралася? А вона, а чому б і ні, мовляв? Двадцять перше століття на дворі, медицина ого-го, для людей з грошима немає жодних перешкод мати дітей тоді, коли це дійсно буде потрібно. Хоч у п’ятдесят!

Надія сповнена оптимізму: вони з чоловіком ведуть здоровий спосіб життя, не запускають себе, регулярно проходять обстеження, благо, добрі медичні страховки в обох від роботи. Надя займається спортом, правильно харчується, і у свої тридцять п’ять виглядає просто чудово.

Генетика у сестер теж непогана: у їхній сім’ї живуть довго і зберігають здоров’я в старості.

Хоча, чесно кажучи, в попередніх поколіннях ніхто в сорок і в «під сорок» не народжував — бабусі та прабабусі робили це куди раніше.

— Я кажу, Надю, зараз зі здоров’ям у вас все добре, але як ти можеш бути впевнена в тому, що через п’ять років буде не гірше? Тому вона хоче… заморозити яйцеклітини, уявляєш?

Лікар радить Надії народжувати прямо зараз, або, справді, заморозити біоматеріал, щоб скористатися ним через кілька років.

— Я вважаю, що сестру в цій клініці просто розводять на гроші — відчувають, що вони мають чоловіка, — зітхає Ніна. — Аналізи, можливо, стимуляція, забір клітин, зберігання — навіщо це треба так мудрувати? Мало того, що це дорого, ще не зна чи все вийде.

Як вважаєте, так вчинити, щоб відкласти народження дитини на потім — гарна ідея, чи дурість?

Чи все треба робити вчасно і максимально природно? Не вдалося дітям народити «вчасно», не було в молодості на це часу, бажання, можливості, значить, і не треба вже ніяких немовлят, нічого людей смішити.

Що думаєте?