Я втомилася нервуватися через це. Дорогі дівчата, будь ласка, допоможіть порадою!

Для мене діти чоловіка від екс-коханої –  це  справжня проблема. Ми одружені менше року, але до цього прожили разом рік. Перед тим, він був у громадянському шлюбі, але я це називаю просто спільним життям.

В цих стосунках у нього народилося двоє синів, і встановлення батьківства відбулося через суд і тест ДНК, оскільки мама дітей поводилася неадекватно. Вона дізналася про свою вагітність, коли з моїм Остапом вже розійшлися, і  намагалася використовувати дітей, щоб задіти його за живе.

Вона не дозволяла йому бачитися з ними, стверджуючи, що батьком є інший чоловік і т.д. Пізніше вони зустрічалися і розходилися багато разів, можна сказати, вони мали якусь особливу форму відносин. Коли ми познайомилися, синам було по 4,5 роки.

Згідно з рішенням суду, він має зустрічатися з ними двічі на тиждень. Мене цей факт дуже дратує, бо хоч я вже зріла та самодостатня жінка,  але відчуваю якісь дивні почуття. Як би дивно це не звучало, але я ревную чоловіка до дітей. А зараз, коли я на шостому місяці вагітності, моє сприйняття цієї всієї ситуації ще більше загострилося.

Він продовжує приводити дітей до нас двічі на тиждень з ночівлею. Остап не зважає на те, що я не хочу, аби вони ночували в нашому домі.  Він говорить, що подумає про це пізніше, ближче до народження нашої дитини. Я не розумію, чому це так принципово для нього. Чому він не може відмовити їм у ночівлі.

Діти вже звикли у нас ночувати, тому коли я кілька разі намагалася їх спровадити, то вони  починали плакати. Тоді Остап стає на їх бік.  А я дуже сильно нервую в ці дні, адже вдома панує хаос.

Я розумію, що це не призведе до нічого доброго, але не можу  контролювати свої емоції. Будь ласка, порадьте, як поводитися в такій ситуації.

Чи зміниться він після народження нашої дитини? Чи не будемо ми та наша дитина постійно на другому плані, а ці діти завжди будуть бідними і нещасними, вимагатимуть особливої уваги? Дуже сильно переживаю.