Сталась зі мною цікава ситуація. Мій друг недавно найняв до себе в приймальню нову секретарку, на заміну іншій, яка пішла в декрет.

Я часто дзвоню до нього в офіс. І от в один з таких разів, як потім виявилось, мій дзінок був першим у кар’єрі молодої секретарки…

– Компанія “Уні юніон”, добрий день, слухаю Васю! – чітко прозвучало в трубці.

– Кого слухаєш?!?

– Васю …

– Якого ще Васю!?!?!

– Вибачте, я перший день, – промекав трубка, – у мене інструкція … як відповідати.

Я не знав, що сказати. Нарешті просто попросив з’єднати мене з Ігорем Вадимовичем. – Ігор, друже, що у тебе там за чудовисько в приймальні? Вона мене вперто називає Васею.

– Васею?

– Саме так! Причому стверджує, що у неї така інструкція!

Пролунали звуки кроків, невиразна розмова, якийсь писк і громовий регіт. З’ясувалося, що залишаючи свій пост, “минула” секретарка роздрукувала детальну інструкцію, але наплутала з розкладкою клавіатури і не подивилася результат.

А точка і є клавіша “Ю” в українській розкладці …