Немовірна історія про кота, варта уваги

Все почалось восени 1952 року в початковій школі Каліфорнії.

В один з класів, під час уроку зайшов великий кіт, спокійно сів і почав митись. Кіт був дуже худим, тому діти зі вчителькою напоїли його молоком. Ще трішки посидівши в класі, кіт встав і пішов геть. Та наступного дня все повторилось. Смугастий знову і знову приходив до класу, щоб погрітись та підживтись молоком.

Коли стало зрозуміло, що він збирається приходити постійно, йому дали ім’я Клас Вісім, в честь кабінету, в який він увійшов першим. З того пам’ятного дня поява кота стало звичною справою… Влітку школа закрилася на канікули, і кіт приходити перестав. А наступного вересня прийшов знову, і методично щодня відвідував заняття. Потихеньку слава Класу Вісім вийшла за межі Лос Анджелесу, потім Каліфорнії, а потім і всієї Америки. Журналісти постійно приїжджали в школу, особливо восени, щоб перевірити: чи прийде кіт в цьому році чи ні. До речі, ніхто так і не знає, куди кіт пропадав вечорами і куди йшов влітку.

Клас Вісім став легендою, а серед учнів не було більш почесної посади, ніж годувальник кота. Цю посаду придумали вчителі, а до неї кота годували всі учні, що призвело до проблем із зайвою вагою. А оскільки головним правилом школи стало «НЕ заважай коту», довелося ввести ще одну посаду: пересувальник сплячого кота. Кота рухали тільки в крайніх випадках, якщо без цього неможливо було провести урок.

Якщо відкрити старі шкільні фотоальбоми тих часів, майже на всіх загальних фотографіях класів (приблизно з 1952 по 1967) кіт обов’язково буде сидіти на почесному місці посередині. Як офіційний талісман школи, кіт навіть залишив на пам’ять нащадкам відбитки своїх лап в мокрому цементі перед будівлею (в присутності орди журналістів і не без допомоги вчителів).

Минав час, і кіт став старіти. в 1963 році він постраждав у бійці, а в 1964 серйозно перехворів пневмонією. Стало ясно, що він потребує догляду не тільки вдень, і одна з вчительок запропонувала свій будинок в якості «нічлігу». Вдень кіт так само ходив в школу, а ввечері йшов до неї – в будинок через дорогу. А коли йому стало важче ходити, співробітники школи носили його туди і назад.

У 1968 році Клас Вісім помер в солідному віці 22 роки. Він удостоївся власної могили і трьохколонного некрологу в Лос-Анджелес Таймс.

Пам’ять про цього дивовижного кота живе: в 1966 році директор школи написала книгу «Кіт на ім’я Клас Вісім», уривки з якої в тій школі читають всім учням на початку їх першого навчального року. А на сайті школи і зараз є сторінка, присвячена Класу Вісім.