Поїхали ми якось з друзями відповити на дачу. Алкоголь ми не брали. Просто вирішили поспілкуватись та весело провести час. І от наш,  відомий у вузькому колі, геній вирішив показати фокус. Він дістав невеличку бутилочку з рідиною і питає, чи не завалялась десь мензурка з розподілами.

Звідки ж на дачі такому взятися? Але товариш не загострив на цьому увагу і продовжив:

– Треба строго 1 до 2 з водою розвести.

Знайшли тільки півлітрові одноразові стаканчики. Вилили в стакан рідину, приблизно третина (по висоті) і задумалися. Знизу стакан вузький, зверху ширше, скільки по висоті ще потрібно долити, щоб 1 до 2 було?

Один почав креслити на листочку трикутники, другий забігав в пошуках лінійки або хоча б рулетки, я взагалі поліз гуглити, сидимо, шукаємо рішення.

Племінниця господаря дачі подивилася на наші старання, підійшла, мовчки зазначила рівень рідини маркером, вилила в банку, потім налила води до риски, теж вилила, і ще раз налила води до риски, вилила.

Зітхнула і сказала: «Ех, ви, такого простого не знати». Все б нічого, але вона вчиться в 4 класі, а ми студенти 4 курсу політеху. Так соромно нам ще ніколи не було.