Не потрібно пояснювати людям свої вчинки, якщо вони роблять вас щасивими. Нерозуміючим це не допоможе, а заздрість лише скривдить душу. Сторонні поради не завжди йдуть від серця, довіряйте собі.

Їх було двоє – він і вона. Вони десь знайшли один одного і жили тепер одним життям, десь смішним, десь солоним, в загальному, звичайнісіньким життям двох щасливих. Вони були щасливими тому, що були вдвох, а це набагато краще, ніж бути по одному.

Він носив Її на руках, запалював на небі зірки ночами, будував будинок, щоб Їй було, де жити. І всі говорили: «Ще б пак, як його не любити, адже він ідеал! З таким легко бути щасливою!»

А вони слухали всіх і посміхалися, і не говорили нікому, що ідеалом Його зробила Вона: Він не міг бути іншим, адже був поряд з Нею. Це було їх маленькою таємницею.

Вона чекала його, зустрічала і проводжала, зігрівала їх будинок, щоб Йому там було тепло і затишно. І всі говорили: «Ще б пак! Як її не носити на руках, адже вона створена для сім’ї. Не дивно, що він такий щасливий!»

А вони тільки сміялися і не говорили нікому, що Вона створена для сім’ї лише з Ним і тільки йому може бути добре в Її будинку. Це був їхній маленький секрет.

Він йшов, спотикався, падав, розчаровувався і втомлювався. І всі говорили: «Навіщо Він Їй, такий побитий і змучений, адже довкола стільки сильних і впевнених».

Але ніхто не знав, що сильнішого за Нього немає нікого на світі, адже вони були разом, а значить, і сильнішими за всіх. Це було Її таємницею.

І Вона перев’язувала Йому рани, не спала ночами, сумувала і плакала. І всі говорили: «Що він в ній знайшов, адже у неї зморшки і синяки під очима. Адже що йому варто вибрати молоду і красиву?»

Але ніхто не знав, що Вона була найкрасивішою у світі. Хіба може хтось зрівнятися по красі з тією, яку люблять? Але це було Його таємницею.

Вони все жили, любили і були щасливими. І всі дивувалися: «Як можна не набриднути один одному за такий термін? Невже не хочеться чого-небудь нового? »

А вони так нічого і не сказали. Просто їх було всього лише двоє, а всіх було багато, але всі були по одному, адже інакше ні про що б не запитували. Це не було їх таємницею, це було те, чого не поясниш, та й не треба.