Розгадуючи якусь таємницю, варто брати до уваги кожен варіант, яким би малоймовірним він не був. Істина скривається у найменших деталях, у кришталево чистих, невинних очах…

Якось посеред дня дзвонить мені дружина: «Містика будинку діється. Приїжджай!». Вона у мене не з панікуючих, а так як я був недалеко, тому приїхав швидко. Дружина каже:

– Стояла (точніше – металася) на кухні, різала м’ясо, готувала їжу сім’ї і собаці. Пес їсть справжню їжу, тому готуємо йому двічі в день.

Впустила ніж, чула, як він впав на підлогу, ще помішала у каструлі овочі, обернулася – ножа немає. От немає ножа на підлозі. Відлетіти нікуди – скрізь плитка і щілин ніяких.

Я відразу ліг на підлогу і подивився під холодильником. І під плитою. А ножа-то і немає. Зовсім немає. Треба сказати, вона любить використовувати мій рибальський ніж для зняття філе. Він довгий, тонкий і завжди дуже гострий. Як бритва. Якщо волосся на руці збриває, значить гострий. Remington, американський, купував у 95-му році.

Біда, і ніж шкода, і містика якась незрозуміла твориться. Тут я подивився на собаку і мене почали мучити смутні сумніви. Ніж-то був у м’ясі. А м’ясо – це святе, особливо для нашого вихованця.

Насамперед оглянув його морду. Порізів немає. Вийшов на задній двір. А територія у мене напрочуд величезна, зі шматком лісу і високої трави. Знайшов таки ножик. Чисто облизаний. Але ж хитрюга – стащив швидко, тихо, професійно і грамотно. І морду зробив, що він взагалі нічого не знає.