Цікаву історію мені розповіли мої сусіди, котрі якраз приїхали погостювати до батьків. Пара живе у США. Вони з ентузіазмом багато описували те заморське життя, розказували про розвиток їхньої науки. Це подружжя фізиків, вони познайомились в університеті та згодом одружились. А після випуску, як кращих студентів,  їх запросили до Америки для розвитку науки.

Грошей за грантом на все вистачало, але в першу чергу все одно, звісно, влаштувалися на підробітки. Він – в супермаркеті після закриття продукти по полицях розставляв.

У неї з англійською мовою було відмінно – вона – в кафе-барі, офіціанткою в вечірню ж зміну. І ось, працює вона якось – звернула увагу на літнього чоловіка.

Він уже котру годину сидів за столиком біля вікна з блокнотом – щось вирішував. І щось у нього не виходило. Коли до закриття залишалося 15 хвилин, вона поборола свій імігрантський сором і підійшла поцікавитися. Дядечко вираховував залежність напруги поля від пари змінних. Завдання цілком в дусі останніх курсів.

Вона йому, природньо, це все швиденько розрахувала і віддала з чарівною блондинистою посмішкою. Дядько був просто ошелешений і пішов, не зронивши жодного розумного слова, несучи блокнот з рішенням у витягнутій руці. Другий раз він прийшов до неї в кафе з букетом квітів і великим конвертом.

У конверті лежав науковий журнал по радіо-тематиці, закладений меншим конвертом на сторінці з його публікацією. Основою роботи були якраз залежності напруги поля від цих змінних.

У конверті лежали 1000 доларів – приблизно половина середнього гонорару за публікацію на ті часи. Під статтею був підпис: «У співавторстві з Оленою».

Журнал і бейджик з назвою кафе, на якому фломастером від руки написано ім’я Оlеnа, до сих пір дбайливо зберігаються як сімейна реліквія.