– Я ж його все життя шукала! Він же мені рідний. У мене крім нього немає нікого, – плакала Наталя, розгойдуючись на стільці. Вона стискала пальці так, що кісточки її пальців побіліли.

Наталі 34 роки. Коли їй було 10 років, померла її мама. На цей момент жінка була заміжня і у неї народився син – зведений брат Наталії. Йому було 5 років. Так діти залишилися без матері. Був суд. Наташу взяли до себе її родичі по батьківській лінії, а брата Дениса вітчим забрав собі і поїхав в іншу країну.

Наталя виросла в хорошій сім’ї, здобула освіту, вже були і своя сім’я і діти. Але не покидала її думку, що десь є рідна людина – брат і його треба знайти. Це було важко зробити. Але велика сила інтернету! Денис знайшовся. Зав’язалося листування.

Брат розповів, що батько, приїхавши в іншу країну, скоро здав його в дитячий будинок. Там хлопчик і виріс. Після 18 років вийшло так, що він зв’язався на вулиці з поганою компанією. Документи втратив, відновити не зміг. Добрі люди дали притулок його в селі.

Там він і живе, допомагаючи їм по господарству: пасе худобу за їжу, грошей готівки не має. Ці люди дають йому можливість користуватися інтернетом і дивитися телевізор. Ось і весь його зв’язок із зовнішнім світом.

Бідна мама! Якби вона знала, яка доля спіткає її дитину! У Наталії стискалося серце від думки, що рідній людині погано, а вона не може допомогти.

Чотирнадцять років Наталя шукала брата і ось, знайшла. Вона була на сьомому небі від щастя. Запропонувала брату переїхати до неї, він відразу погодився. Наталя вислала гроші на закордонний паспорт, на дорогу і на витрати і з нетерпінням чекала його приїзду. Кімната в їхньому будинку для нього була вже готова. Діти чекали дядька Дена, а чоловік підшукував робочі місця, куди на перший час можна було б влаштувати хлопця.

Через два тижні Наталя отримала від брата повідомлення:

– Ти дура! Я тебе обдурив! Мені просто потрібні були гроші. Батько каже, що ти така ж дурна, як твоя мати. Бувай!