У мене почалося нове життя після розлучення з чоловіком. Почнемо з того що мій чоловік, вже на щастя колишній, військовий. Все життя ми моталися з ним по військових гарнізонах, жили в таких нетрях, що і згадувати страшно.Але нам було все одно, ми були молоді і закохані одне в одного. Чоловік був дуже строгий, відстоював свою точку зору до кінця і був негнучким в будь-якому питанні. Жили ми з ним добре, дружно, вдома панувала любов і щастя.

За двадцять сім років спільного життя ми нажили чимало добра, народили двох синів і дочку, поставили їх на ноги. Але з роками з чоловіком ставало все складніше. Він став черствим, почалися закиди – то не так, і це не так. Став контролювати мої витрати, при цьому постійно почали затримувати зарплату. Але це з його слів.

Останнім часом я все частіше стала ловити себе на думці, а чи не зраджує мені мій чоловік? Він міг не прийти ночувати додому – позапланове чергування або виїхати терміново у відрядження. Всі свята чоловік став відзначати в частині без мене. Приходячи додому міг почати кричати через будь-яку дурницю. Він перестав дарувати квіти, навіть на свята. Ми перестали їздити в санаторій і на море. Сварки стали звичайною справою в нашій родині і спати ми стали в різних кімнатах.

Життя дуже сильно змінилося. Діти виросли і не живуть з нами вже давно. Ясна річ, що про наші сварки і конфлікти ніхто не знав. На вигляд ми продовжували здаватися щасливою сімейною парою. Але насправді ми перестали ходити в кіно і на прогулянки в парк, проводити вечори за нашим улюбленим хобі – збирати пазли. Всі ті ніжні почуття кудись пропали. Мені стало важко перебувати з ним під одним дахом, але зважитис першою розірвати відносини я не могла. Боялася, що скажуть люди і головне, як відреагують діти. Але доля вирішила розставити всі крапки над «і» замість мене.

У прекрасний весняний вечір я на кухні пекла пиріг. І раптом зайшов чоловік – сказав спасибі за все і пішов з речами. Пішов до іншої жінки. Це сталося місяць тому. І знаєте, що я зрозуміла? Що я нарешті стала щасливою. Я відчула таке полегшення! Коли діти дізналися, примчали до мене втішати. Але не тут-то було. Вони застали мене за зборами на уроки сальси. Вони остовпіли. Я сказала, що після уроку йду на манікюр і вони можуть їхати. Діти скоса на мене подивилися. Почали говорити про те, що батько підла і нечесна людина, щоб я не плакала і не побивалася. Я відповіла, що дуже рада, що він зустрів нове кохання.

Вони думають, що я зійшла з розуму. А мені абсолютно все одно, до кого він пішов, я не хочу про це знати. Діти не можуть прийняти вибір батька і мою нову життєву позицію. Їх мама в свої майже п’ятдесят ходить на уроки танців, манікюр, відвідує театри і виставки. Я отримала свободу і тепер можу зітхнути на повні груди. Як мені пояснити дітям, що я зовсім не сумую, а що у мене почалося нове щасливе життя?