Моя історія така – двояка, навіть не знаю, як до цього поставитися. З одного боку: я добра і розуміюча людина, завжди готова до взаємовиручки. Але з іншого боку – може, вистачить мною користуватися? Тим паче двічі прикро, коли це роблять рідні люди, в моєму випадку – чоловік зі свекром. Ну гаразд, зараз розповім все по порядку.

Я вийшла заміж за хлопця, якого ростив батько. Мама мого чоловіка померла, коли йому й року не було, він її навіть не пам’ятає. Якийсь час батькові допомагала бабуся, але потім він переїхав з сином до нашого міста і взагалі залишився без жіночої допомоги, навіть жодного разу не одружився.

Так, свекор – мужик не поганий, але постійно якийсь розсіяний, невдачливий, вплутується вічно в якісь безглузді ситуації. І шкода його, і незрозуміло – як йому це вдається? Особливо він магніт для шахраїв. Іноді дратує його безглуздість: постійно змінює роботу, де його просто-напросто «кидають» в грошах. Ми з чоловіком відщипнемо від своєї зарплати, щоб він не зголоднів, він обіцяє віддати, але ми вже рукою махнули – все одно не віддасть!

Але історія не про це. Нещодавно був у мене день народження, а точніше навіть – ювілей! Вирішила зробити його на природі – друзів і рідні багато, вдома не розмістити, а біля озера – дуже навіть з радістю і бюджетненько. Зібрали туристичний стіл і стільці, мангал, шашличок замаринували, фрукти-овочі, нарізка, напої – все відмінно, навіть автобус туди-сюди гостей привозив. Всі були дуже задоволені! Я заздалегідь всіх попросила нічого не дарувати, тільки грошима, адже так давно хочу здійснити свою мрію: купити шубку на зиму. Хоч би скільки отримала в якості подарунка, а якщо не вистачить – потім додам. Набридли ці курточки і пуховики.

Подарували аж 10 000 гривень! Оце так! Думаю – восени почнуться сезонні розпродажі, треба не упустити. Поклала гроші в скриньку. До слова сказати – свекор на ювілей не прийшов, працював на добі, нарешті влаштувався на офіційну роботу з білою зарплатою, хоч і невеликою. Просто привітав по телефону. Так ось, у нього була до цього машина – старий розбитий «москвич», який вже повністю проіржавів і не рухався. А машини йому дуже не вистачало – навіть на роботу їздити, адже ходить з паличкою після старої травми. В цілому все з цього і почалося.

Взяв він вперше в своєму житті кредит – 25 000 гривень, щоб купити машину на ходу. Пішов на авторинок, став шукати щось підходяще. Вже збирався брати якусь мізерію, але все ж зателефонував моєму чоловікові – порадитися. Той приїхав, подивився і жахнувся – батькові, як завжди, хотіли всунути машину, яка дня два поїздить і зламається, та ще й документи якісь ліві. А поруч стояв цілком хороший автомобіль, але він продавався за 40 000 гривень(потім скинув продавець 3000), навіть вже якісь покупці на авто були, поруч крутилися. Звідки брати гроші? Чоловік дзвонить мені, у мене був телефон вимкнений – нарада у шефа. Чоловік терміново їде додому, забирає зі шкатулки всі мої гроші і додає свої 2 000. Тепер у свекра є машина, у мене не буде шуби!

Чоловік про це сказав мені тільки ввечері. Я дуже сильно плакала – моя мрія не здійснитися! Чоловік запевняє, що батько віддасть гроші до осені, це просто борг, але я не вірю! По-перше, він нам ніколи нічого не віддавав, а по-друге, з чого він віддасть?Він самотній, у нього тепер кредит, зарплата маленька, а інших доходів немає. Чоловік каже, що в крайньому випадку він сам накопичить цю суму до осені або кредит на шубу візьме, але це вже будуть наші сімейні гроші, з нашого бюджету! Десь в глибині душі мені і шкода свекра, але себе шкода більше! Ну як до цієї ситуації нормально ставитися?