Чи потрібно вичищати вушну сірку з вуха?

Здавалося б постановка питання абсолютно банальна і проста – звичайно потрібно! Майже всі завжди це і роблять все життя. Це вважається загальноприйнятими правилами гігієни.

Однак насправді механізм виникнення вушної сірки природа придумала не даремно і в ньому є корисний практичний сенс.

Вушна сірка – природна речовина, що виробляється в вухах багатьох ссавців, включаючи людину. Існує думка про те, що сірка – ознака неохайності, насправді ж саме вона допомагає тримати вуха в чистоті, фільтрує пил, сміття та інші речовини, такі як шампунь наприклад. Тим самим сірка захищає слуховий прохід від інфекції.

Вушний канал в нашому тілі, по суті, «тупиковий». Омертвілі клітини шкіри не можуть вилучатися з нього за допомогою фізичної ерозії, так, як це відбувається в інших місцях тіла. Сірка – творче рішення цієї проблеми.

Вчені заявляють, що вушна сірка несе в собі важливу інформацію про здоров’я і природу людини. Вона затримує пил, бактерії і невеликі предмети, не даючи їм проникати в вухо. Також сірка прекрасно захищає від води, що потрапила в вушний прохід.

Багато лікарів не рекомендують видаляти вушну сірку. Вушна сірка відіграє важливу роль у функціонуванні вух і від неї, в більшості випадків, не потрібно позбавлятися. Наші вуха самоочищаються і якщо вони працюють без порушень, то ніякого втручання не потрібно для того, щоб тримати їх в чистоті. У деяких людей механізм самоочищення вух порушується і сірка виявляється «в пастці» на якійсь ділянці вушного каналу. Це може статися з цілого ряду причин, включаючи анатомію вуха (у деяких людей є дуже круті вигини слухового проходу). Або це може бути пов’язано з введенням в вушний канал чужорідних тіл, таких, як ватяні палички, що може привести до того, що сірка насправді буде «засунута» ще глибше у вушний канал.

Оскільки вухо весь час проводить сірку, там, куди частки сірки заштовхали паличкою, з часом виникає сірчана пробка, яка може залишатися в вусі десятиліттями. Надлишок сірки в вусі має масу побічних ефектів, включаючи біль, загальне роздратування і іноді інфекцію слухового каналу.

У деяких випадках виникає дзвін у вухах, гудіння або інші сторонні звуки. Сірчана пробка може зачіпати барабанну перетинку, або повністю перекрити зовнішній слуховий прохід, що буде перешкоджати проходженню звуку. Таке трапляється у 35% людей у ​​віці 65 років, і може викликати помірну втрату слуху, яка пропадає після видалення сірки. Тобто наші зусилля по очищенню вух фактично порушують їх цикл самоочищення. Кілька крапель води або натуральної олії (наприклад, оливкової або мигдальної) можуть виявитися дуже ефективні для розм’якшення сірчаної пробки у вусі і полегшать її «міграцію» з вуха. Якщо ж поліпшень немає, то слід звернутися до лікаря, який може призначити спринцювання водою. Головне, чого ніколи не варто робити – це штовхати щось у вуха для того, щоб очистити їх.