У нас з дружиною народилися двійнята. Дітки дуже довгоочікувані, тому готувалися ми до їх появи заздалегідь. Наші батьки завжди нас підтримували, тому ми розраховували на їх підтримку.

Коли дружина народила, ми були змушені наймати няню в допомогу. Дівчатка народилися неспокійними, тому сама б дружина не впоралася.

З грошима у нас було не дуже вільно, але ми намагалися заощадити на собі, щоб зуміти оплатити послуги нянечки. Іноді доходило до того, що гроші зичилися у батьків. Але вони потім відмовлялися від повернення нами боргу, бачачи, як нам складно доводиться.

Коли діти трохи підросли, стало трохи легше. Але від послуг няні відмовитися ми поки не могли. Дружина намагалася брати підробіток по інтернету. Нехай гроші не великі, але і зайвими вони теж не були. Але вільного часу практично не залишалося у неї, тому від цього варіанту вона була змушена відмовитися.

Мої батьки допомагали нам, чим могли. Коли і грошики підкидали. Але ми намагалися особливо ні на кого не розраховувати, щоб потім не шукати винних. А так, самі не зробили, самі й винні. Бабусі по можливості приходили посидіти з онуками, але надовго їх не вистачало. Та й домашні справи їм теж потрібно було встигнути зробити. Так і воювали потихеньку.

Цього року теща виходить на пенсію. Мої батьки молодше, тому їм до пенсії ще далеко. Вона обговорювала, що не хоче далі продовжувати працювати, а буде займатися домашніми справами. Можливо і візьме якусь підробітку на дім, а так буде на заслуженому відпочинку.

Ми з дружиною довго не могли зважитися запропонувати їй посидіти тоді з нашими дітьми. Це дозволило б нам заощадити на витратах і трохи зітхнути з полегшенням. Але ще раз все обміркувавши, ми все ж вирішили переговорити з нею.

В черговий раз, коли теща прийшла провідати внучку, ми сіли пити чай. Дружина завжди намагалася тримати в будинку частування, так як і її, і моя мама дуже люблять солодке і чай п’ють по кілька разів на день. Під час чаювання, ми розповіли їй про наше прохання. Але її реакція здивувала нас обох.

Теща не відмовилася, але відразу дала зрозуміти, що безкоштовно вона цим займатися не буде. Раз вже ми змогли платити сторонній людині, так чому вона повинна займатися нашими дітьми безкоштовно. Ми, звичайно ж, зробили вигляд, що згодні. Але в душі залишився неприємний осад.

Нам же не шкода цих грошей. Просто у нас зараз така ситуація, що кожна копієчка на рахунку. А допомога рідної людини могла б трохи полегшити нам життя.

Я завжди думав, що на рідних людей завжди можна покластися. А тепер зайвий раз переконуюся, що сподіватися потрібно тільки на себе. Але ми не будемо відмовлятися від допомоги тещі. Нехай і не безкоштовно, але краще рідної бабусі з дітьми ніхто не впорається.

Ось тільки є одне питання: невже її зовсім не буде мучити совість? Адже вона буде піклуватися про власних онуків за гроші ?!