Все, що я пам’ятаю зі свого дитинства – вічно працюючу і втомлену матір. Вона ростила мене одна. Свого часу жінка не змогла пробачити зраду батька і виставила його за поріг не тільки дому, але і нашого життя. Мене тоді ніхто і не питав, чи хочу я спілкуватися з батьком. Вибір вони обидва зробили без моєї участі. Життя подальша складалося дуже важко, адже грошей не вистачало і я вже тоді розуміла, як це – рости в неповній сім’ї. Коли мене в черговий раз в школі дражнили через заношені речі, я собі пообіцяла, що не повторю помилок матері.

Мій чоловік досить-таки привабливий чоловік. Як тільки я його побачила, то відразу зрозуміла, що це – моя доля. Розумний, забезпечений, упевнений в собі. Саме таким я хотіла бачити батька своїх майбутніх дітей. Природа наділила мене хорошою зовнішністю, та й з розумом проблем не було. Я завоювала його увагу без праці і незабаром стала законною дружиною. Своє сімейне гніздечко ми облаштовували довго і доклали багато зусиль для цього. Разом працювали на знос заради нашого спільного блага доти, поки я не дізналася про свою вагітність. Чоловік був дуже щасливий цій події і оточив мене увагою і турботою.

Звичайно, під час вагітності я неабияк набрала у вазі і постійна втома дала про себе знати. Чоловік уже не таким пристрасним поглядом дивився на мене, але підтримував і говорив, що любить. Його постійні затримки на роботі я списувала на те, що хоче більше заробити, адже гроші нам дуже знадобляться, коли я піду в декрет.

Одного разу я раніше прийшла додому з роботи, адже відчувала себе не зовсім добре. Як тільки зайшла в квартиру перше, що помітила – це чуже жіноче пальто на вішалці. Опустивши очі, я ще й чоботи примітила, явно не мої. На кілька хвилин я завмерла від несподіванки. Звичайно, я зрозуміла, що ці речі належать коханці чоловіка. Трохи заспокоївшись, я покликала чоловіка і він прямо вистрибнув з нашої спальні. Сказав, що раніше з роботи відпустили – хотів зробити мені сюрприз. Ну так, сюрприз вдався! Я зробила вигляд, що нічого не помітила і пішла в душ, посилаючись на втому. Мої сльози лилися разом з образою, страхом і злістю. Як я йому вірила і як помилилася в результаті!

Я довго роздумувала про те, як поводити себе далі. Але тут же згадала своє дитинство без батька. Я не дозволю, щоб моя дитина росла так само! Впевнена, що для чоловіка ця жінка нічого не означає і це всього лише тимчасове захоплення. Не зможу я через таке зруйнувати свій шлюб. Люблю його і, думаю, зможу пробачити зраду заради дитини.

Коли я вийшла з душу, чоловік готував вечерю, а речей вже не було. Я попросила чоловіка відпустити мене в салон краси, щоб привести себе в порядок. Він посміхнувся і вручив мені картку, запропонувавши ще й оновити гардероб. Скажіть, я дурна і не поважаю себе? Можливо це так, але я зробила вибір і назад дороги немає. Я збережу свою сім’ю заради майбутнього малюка. А ви б вчинили інакше?