Живемо за рахунок свекрухи. Звичайно ж я їй дуже вдячна, проте краще б сина навчила заробляти

Ми з чоловіком одружилися 8 років тому. У мене є дочка від першого шлюбу і спільна дитина від теперішнього чоловіка, теж дівчинка. Мій перший чоловік і нинішній дуже відрізняються один від одного.У першому шлюбі я була за чоловіком, як за кам’яною стіною. Він був головний і сильний, брав сам все рішення, забезпечував мене і дочка.

На жаль, в один прекрасний момент, він сказав мені, що не готовий жити з такою, як я. І попросив залишити його одного. Йому потрібен був час, щоб все обдумати і прийняти рішення. Я з донькою переїхала до своєї тітки. Тоді я була впевнена, що на деякий час. Але виявилося, мій чоловік вирішив подати на розлучення. Хотілося б ще відзначити, що мій колишній чоловік зовсім не допомагає своїй дочці. Він не бажає спілкуватися зі своєю дитиною і забув про її існування. При цьому у нього є можливість забезпечувати свою дитину, але, на жаль.

Мій теперішній чоловік – зовсім інша людина. Я познайомилася з ним на роботі, він приходив влаштовуватися на наявну вакантну посаду. Після роботи я зустріла його біля входу в наш офіс. Ми зустрічалися лише чотири місяці і мій новий знайомий запропонував переїхати до нього. Навіть не пам’ятаю вже, що відчувала я спочатку до свого нового обранця в той момент. Але мені хотілося сім’ю і жити окремо, крім того не заважати тітці в її тісній квартирі. Мій новий чоловік виявився непоганим чоловіком, я знайшла прекрасного друга і хорошого коханця.

Але у мого чоловіка є і недоліки: він не вміє або не хоче заробляти гроші. Я зараз в декреті – народила доньку. Можна сказати, що я дуже вдячна своїй свекрусі, яка допомагає нам фінансово. Але з іншого боку, вона ж розбалувала свого єдиного сина. Все що у нас є – заслуга його мами. Зараз у неї є хороша робота і можливість допомагати нам. А що потім? Коли вона піде на пенсію? Ми помремо з голоду?

Мій чоловік так звик, що мама завжди поруч. А йому майже 36 років. Він не зможе сам забезпечувати сім’ю. А діти? Вони постійно потребують і в одязі, і в продуктах харчування. З огляду на те, що у нього їх двоє. А в усьому іншому він мене влаштовує. Але без грошей ж не проживеш! У мого першого чоловіка не було проблем з цим. Я могла собі дозволити купити все що хотіла. А зараз боюся зайву копійку витратити. У чоловіка настільки маленька зарплата, що потрібно на всьому економити. А я так не звикла.

Я з чоловіком розмовляла вже кілька разів на цю тему, але він вчепився за свою невдалу роботу, і не збирається нічого робити. На роботі мого чоловіка поважають за його неконфліктний характер, за порядність. Але що мені від того? Наші знайомі живуть краще нас, їхні чоловіки займають керівні посади. А мій же зовсім не дурний чоловік. Але робити нічого не бажає. Все чекає, що мама грошенят підкине. Але ж так не можна! Навіщо потрібен такий шлюб, коли я не впевнена в завтрашньому дні і в своєму чоловікові?