На аліменти я подала на початку липня. І була впевнена, що вже в серпні почну отримувати. В кінці серпня, так нічого і не дочекавшись, подзвонила приставам. Вони сказали, що судовий наказ до них не приходив.

З судом розбиралася кілька днів, поки вони не повідомили, що лист від приставів нібито до них повернулося. Забрала в суді наказ, віднесла його приставам. Потім їм подзвонила, сказали, що відправили боржнику на роботу виконавчий лист.

Через місяць  дізнаюся, що на роботу йому нічого не прийшло. Жах якийсь. Взяла у приставів документи і віддала колишньому, щоб сам відвіз на роботу.

Дзвонить мені через півгодини. Чи то сам вивчив виконавчий лист, чи то на роботі роз’яснили. Зрозумів, що з нього будуть утримувати зараз половину зарплати.

Чого я тільки не наслухалася. Одна з претензій: чому я так затягнула з аліментами, що накопичився борг. Але ж я йому повідомляла, що подала на аліменти. Казала, що стягуються вони починаючи з того дня, коли я звернулася в суд. У серпні навіть просила його з’їздити до приставів (я тоді поїхала за дітьми і не могла вирішити питання).

Чим він слухав? Незрозуміло. І ось в трубку кричить, що йому теж треба на щось жити. Він, мовляв, знімає квартиру, а ще й аліменти. На життя залишається всього 2 тисячі.

Але хіба його хвилювало, на що жила я весь цей час? З двома дітьми. Адже я в декреті була, коли він пішов. І працюю тільки другий місяць. І не на одній роботі працюю. І за весь час, поки він не з нами, ні разу нічого у нього не попросила. Нікому не нила.

Якось гидко стало … Хочеться взагалі плюнути на все, забрати цей виконавчий лист і забути про аліменти. Але чи маю я на це право? Адже це гроші дітей.
Источник: http://pirooog.ru/a-mne-na-chto-zhit-byvshij-muzh-vozmushhaetsya-razmerom-alimentov-on-dolzhen-otdavat-polovinu-zarplaty/