– … Замок врізали в свою кімнату, ти уявляєш! – розпачливо розповідає п’ятидесятип’ятирічна Зоя Андріївна про сина з дружиною. – Причому, мене навіть не запитали, зробили все, коли нас з батьком вдома не було, я і помітила через пару днів тільки!Кажу синові, ви з глузду з’їхали, чи що, навіщо це, від кого?Прибирайте негайно, інакше я сама завтра слюсаря викликом і приберу.

Тут невістка вилетіла, руки в боки – не маєте права, мовляв! Це наша кімната! Спробуйте тільки щось тут зачепити, я поліцію викличу! .. Чоловік мені говорить, та не лізь ти до них, правда, хай роблять, що хочуть … Молоді вони ще, не звертай уваги!

Син Зої Андріївни і її чоловіка, двадцятивосьмилітній Фелікс, одружився півроку тому і привів дружину Тетяну в свою спільну з батьками троячку. Мати з батьком проти були, та й як вони могли бути проти: син в цій квартирі такий же повноцінний господар, як і батьки, йому належить третина, тобто приблизно одна кімната.Розмістилися з комфортом: батьків своя спальня, у молодих своя, є ще кухня і загальна вітальня. Всі працюють, вдома бувають пізно ввечері й у вихідні, які, до речі, не завжди у всіх збігаються.

Невістка Зої Андріївні спочатку сподобалася: симпатична, ввічлива, інтелігентна на вигляд, з вищою освітою, працює юристом. До весілля знімала кімнату з подругами, оскільки сама приїхала в столицю працювати з західної області. Там у неї і батьки. Їздили знайомитися перед весіллям, цілком пристойна сім’я, мати – вчитель музики, батько – військовий пенсіонер, займається зараз як підробіток ремонтом пральних машин.

Фелікс сказав батькам, що вони з дружиною будуть потихеньку збирати на своє житло. Як тільки накопичать більш-менш пристойну суму, візьмуть іпотеку і з’їдуть.

– Виділили ми їм кімнату, говоримо, облаштовуйтесь тут, робіть, що хочете! – розповідає Зоя Андріївна. – Дивлюся, Таня насамперед притягла туди холодильник. Мене це обурило трохи, якщо чесно, навіщо це? У нас в кухні прекрасний агрегат стоїть, місця в ньому достатньо. Але син сказав, що це Танін холодильник з знімної квартири, куди його, мовляв? Нехай поки стоїть тут, там видно буде, може, стане в нагоді ще … При цьому вони його, дивлюся, підключили і склали туди продукти. Нашим не користуються …

Наступним пунктом царіння невістки в квартирі стала установка замку в двері їх з Феліксом кімнати.

– Для мене це взагалі дикість, у нас і двері-то в квартирі ніхто майже не закривав раніше. А тепер живемо, як в комуналці!Молоді йдуть – кімнату замикають на ключ, від кого тільки, цікаво? Неприємно це, ніби не довіряють, чи що …

Речі свої молоді зберігають виключно у себе в кімнаті, аж до того, що вранці виходять в ванну зі своїми тюбиками зубної пасти в руках. Умиються, почистять зуби – і забирають все назад.Фелікс ще може забути, залишити у ванній якусь піну для гоління, але Тетяна не дрімає, якщо побачить, обов’язково забере і віднесе в їхню кімнату.

– І пральний порошок щоразу приносить в ванну свій! – усміхається Зоя Андріївна. – Наші порошки стоять, кілька видів для різної білизни, я купую завжди з великим запасом. Відразу Тані сказала – бери, користуйся! Але ні, вона купила свій. І точно так само, як з шампунем і зубною пастою: принесла, насипала і забрала в кімнату, ніби мені він потрібен …

Рушники у ванній теж відмовилася повісити. Зоя Андріївна повісила їм свої, але Тетяна принципово ними не користується.

Харчуються молоді, зрозуміло, теж окремо. Зоя Андріївна час від часу кличе їх на кухню попити чайку, але вони, як правило, «вже пили». Готує Тетяна на кухні, приготоване в каструльках забирає в кімнату, там і їдять, до великого незадоволення Зої Андріївни.

– Навіть чайник собі окремий завели! – зітхає вона.

З приходом Тетяни в будинок все стало якось не так. За словами Зої Андріївни, змінилася сама атмосфера. Раніше вони жили якось разом, утрьох, батьки і дорослий син. Підтримували теплі відносини, вечорами збиралися на кухні або у вітальні, щось обговорювали, розмовляли, жартували, ділилися новинами. Тепер же син майже не виходить зі своєї кімнати. Увечері прийде, в кращому випадку буркне щось і відразу до себе, за двері. Тільки чутно, як клацнув замок.

– Не знаю вже, що з цим робити! – зітхає Зоя Андріївна. – Подруга каже, ти господиня, припиняй таке! У твоїй квартирі повинні бути твої правила. Але як припиняти? Вони дорослі люди. І вигнати я їх права не маю. І жити ось так щось не хочу …

Чи є вихід із ситуації? Що думаєте?