– … Ні, я, напевно, ніколи такого не зрозумію! – міркує п’ятдесятилітня Ірина Євгенівна. – Просто в голові не вкладається: у батьків Олега дві квартири! Дві! У трійці живуть удвох, двушку здають. А їх єдиний син платить іпотеку і живе у тещі в двокімнатній квартирі з дружиною та маленькою дитиною.Це нормально взагалі? Невже батьків при такому розкладі совість зовсім не мучить?

… Двадцятишестирічний Олег став зятем Ірини Євгенівни порівняно недавно – близько року тому. Весілля молодята грали трохи похапцем, на п’ятому місяці вагітності. До цього молоді рік зустрічалися, але жив кожен у своїх батьків.

– Дочка давно вирішила, що разом жити до весілля не буде ні з ким! – розповідає Ірина Євгенівна. – Ніяких пробних шлюбів. Ну і правильно, я вважаю! Дівчина повинна себе поважати …

Весь рік, поки зустрічалися, Олег з Поліною проводили разом досить багато часу. Гуляли, ходили в кіно, театр, в гості, вибиралися до Олега на дачу, пару раз з’їздили разом відпочити.Але по приїзду розходилися по домівках.

Треба сказати, батьки Олега – люди досить заможні, в житті влаштовані непогано. Тато юрист у великій компанії, мама – бухгалтер. Заробляють добре, їздять кожен у своєму автомобілі, крім великої трикімнатної квартири, в якій живуть, мають другу, поменше, яку мати Олега отримала в спадок і здає в оренду. Крім того, у них дача, і не фанерна хатинка в глухому селі, а добротний будинок з усіма зручностями, в якому при бажанні можна жити цілий рік.

– Зрозуміло, я про їх і майно спеціально довідки не наводила! – пояснює Ірина Євгенівна. – Це з’ясувалося поступово, за той рік, що моя Полінка зустрічалася з Олегом. Вона ж ходила до них у гості, на дачу їздила, ну ось, розповідала, де була, що бачила. Матеріальний стан особливо не приховаєш, я зрозуміла, що люди там небідні. І яке ж було моє здивування, коли Поля якось мимохіть зронила – Олег, мовляв, збирає гроші, планує брати іпотеку … Я, чесно кажучи, думала, що вона щось не зрозуміла.Навіщо йому іпотека? Скільки я знаю іпотечників, всі живуть, затягнувши пояси. Їм не позаздриш, але у багатьох з них іншого виходу просто немає. А у батьків Олега нерухомості повно! Невже з сином не поділяться?

Ірина Євгенівна знала, що наміри у Олега з приводу Поліни найсерйозніші. Однак з одруженням вони не поспішали. Олег, виявляється, дійсно збирав гроші, щоб взяти іпотеку після весілля. Квартири батьків брати в розрахунок не хотів – заробимо, мовляв, своє самі. Батьківське нам не потрібно!

Однак плани довелося коригувати на ходу. Олег з Поліною подали заяву, зареєструвалися. Звичайно, відразу постало питання – де жити молодим.

– запитую у Поліни – що ви вирішили з житлом? – розповідає Ірина Євгенівна. – Вона мовчить, дивиться на Олега. А він каже – кімнату шукаю, мовляв, в оренду! Порадився тут із знаючими людьми і вирішив брати в іпотеку квартиру, що будується на старті продажів. Накопичені гроші вкладемо, мовляв, і будемо виплачувати потихеньку. Проблема, звичайно, в тому, що в споруджуваній квартирі жити не можна, ключі тільки через пару років отримаємо, за найоптимістичнішими прогнозами. А потім ще ремонт потрібно буде робити, меблі купувати …

Після цієї розмови Ірина Євгенівна зважувала так і сяк, рахувала з ручкою в руці – ну нереально це все, як не крути! Оренда, іпотека, дружина в декреті, маленька дитина, а тут ще збирати треба на ремонт і найнеобхіднішу обстановку в будинок. Це при тому, що зарплата у Олега в його двадцять п’ять-двадцять шість, м’яко кажучи, не зашкалює. Молоді, звичайно, хором бадьоряться, але жити в такому режимі, який вони собі запланували, не пару-трійку місяців, а кілька років, дуже складно, якщо взагалі можливо.

– Безгрішшя, невлаштованість, маленька дитина – не одна сім’я на цьому погоріла! – зітхає Ірина Євгенівна. – Набралась я нахабства, подзвонила сватам ввечері. Кажу, Ольга Валеріївна, а ви з чоловіком не хочете дітям допомогти? Вони малюка чекають. Хоча б на час декрету пустіть їх, говорю, до себе. Ну або оренду нормальної квартири оплатіть. Ви бачили, які варіанти вони дивляться? Не можна в такі блощичники дитину приносити!

– Зрозуміло … А вона що?

– Що-що … Встала стіною! Ні, каже, на нас не сподівайтеся. Сина ми виростили, він дорослий, он, навіть одружитися зібрався.Дорослі люди вирішують свої проблеми самі. Ми будемо жити для себе! .. Загалом, подивилася я на все це і кажу Олегу – знаєш що, кімнату зняти ти завжди встигнеш, не поспішай. Давайте-но поживіть у мене хоч якийсь час. Тут принаймні чисто в квартирі, а у вас малюк буде. Грошей заощадите, краще зараз на ремонт їх відкласти …

Поліна з Олегом порадилися і погодилися. Після весілля в’їхали в кімнату Поліни до матері. Живуть, треба сказати, непогано, хоча тісно, ​​звичайно. Свого часу у молодих народилася дівчинка, зараз їй вже більше півроку. Ірина Євгенівна повністю залучена в турботи про внучку. Забирає її вранці в свою кімнату, щоб молоді поспали, встає вночі, ходить з коляскою. По дому робить все, Поліна займається тільки з дитиною. Загалом, надає колосальну допомогу. Олег багато часу проводить на роботі, набрав підробітків, так що без мами під боком Поліні довелося б складно.

І все йде непогано, проблема тільки в тому, що батьки Олега хотіли б бачити дитину. Дзвонять, напрошуються в гості. Дівчинці вже восьмий місяць, а вони бачили її тільки в день виписки і на фотографіях, які їм час від часу відправляє син.

– А я проти цих оглядин! – заявляє Ірина Євгенівна. – Так доньці і сказала – тут не цирк і не театр. Навіщо їм потрібно бачити дитину? Допомагати не хочуть, Олегу так прямо і сказали – ти тепер дорослий, живи сам. Ну сам, так сам! Нічого тоді і приходити в гості, я вважаю. Відправили їм фото і вистачить!Скажи, ми живемо в маминій квартирі, вона не хоче у себе бачити ніяких гостей!

– Так вони можуть до себе запросити, напевно?

– Коли їм жити було ніде, щось не запросили, а тепер – так, зазивають усіма силами. Але ми з Поліною вважаємо – нічого!Про яку любов до онуки можна говорити на місці Ольги Валеріївни, яка все тягне тільки під себе? ..

Поліна, під впливом матері, не запрошує свекруху поглянути на внучку. Спочатку відмовлявся тим, що дитина маленька, потім був карантин, потім літо, потім друга хвиля …

А може бути, мати права: не хочуть допомагати, годі й в гості запрошувати таку бабусю з дідом?

Що думаєте?