Розповім і свою історію, тільки не знаю, як правильно її викласти і кого лаяти: свою дочку, її чоловіка, себе або сваху ?! Загалом, на ваш суд, напишу все як є. У мене сім’я: дочка, яка нещодавно вийшла заміж, син-підліток, чоловік і я. Чоловік працює на фабриці але випиває, приносить получку, але все ж собі заначку добру робить, всіх грошей я не бачу, та й він не дасть. Мені 47 років, працюю в ресторані посудомийкою, в різні зміни. Раніше в цьому ж ресторані я працювала кухарем – до літа цього року, отримувала набагато більше, але почалися проблеми зі здоров’ям, та й молоді кухарі почали на п’яти наступати – такі страви навчилися готувати, що я не тягну. Та й простіше мені на посуді, відповідальності менше.

Наш сімейний бюджет замалий, та ще й чоловік його вкорочує своїми випивками. Дочка весь час говорила: «Ось спеціально вийду заміж за багатого, і вся наша сім’я буде в золоті купатися!». Я їй говорила, щоб голову дурницями не забивала, а вчилася – школу закінчила, але так і не визначилася, ким стане. Пішла на курси майстра по манікюру, але кострубато це у неї виходить, навіть на мені пробувала – все як курка лапою. Потім сказала, що вступає до коледжу, але сказала, що не взяли. Я потім дізналася, що вона навіть документи не подавала. Загалом, така ось недолуга. 21 рік, вчитися не хоче, працювати теж, каже, що для хорошої роботи потрібен або блат або якісь хороші курси закінчити, але нічого для цього не робить.

А в цьому році взимку вона закохалася прям сил немає, заміж зібралася! Звичайно ж, не за багатого олігарха, а за студента-очника з юридичного інституту, йому 22 роки. Він живе удвох з мамою у двокімнатній квартирі. Дочка сказала: «Я наперед дивлюся, це зараз він студент, потім кар’єру зробить і багатим стане!». Спочатку я всерйоз не сприймала її слова, але в липні прям обухом по голові: ця парочка подала заяву і розпис через три дні! І свасі вони такий же сюрприз зробили, адже та теж не хотіла такого швидкого шлюбу для свого сина, при тому, що він ще й вчиться! Сама сваха – медсестра в лікарні, теж великих грошей не має, але вона хороша.

Посварили ми дітей, але вони як сталь – не проб’єш, все одно одружимося! Познайомилися з свахою наспіх, за день дітям у неї вдома скромне весілля зробили: ми сім’єю, вона, свідки і ще четверо друзів молодят. Зібрали по засіках на стіл, що могли. Думали – за що тепер молоді будуть жити? Влітку зять влаштувався на роботу, а тепер працює після навчання на найбільш затребуваною зараз посадою – розвозить піцу і іншу їжу, в загальному, кур’єр. Він сказав, що раз захотів одружитися, то буде забезпечувати сім’ю. Моя дочка теж говорила, що влаштується на роботу і буде вчитися, але своїх слів вона не стримала!

Ясна річ, що за студентські копійки квартиру не зняти. Сваха сама запропонувала дітям у неї жити: до нас же нікуди – теж двокімнатна, в одній кімнаті син і чоловік мій частенько п’яний буває, соромно! Тільки ось вона повірила словами моєї дочки, що та піде теж працювати, харчуватися ж усім треба якось, все рахунки оплачувати. Зять літо відпрацював, добре заробив, навіть відкладали, а моя дочка під цю дудку так нікуди і не влаштувалася. Ось осінь, стало все набагато складніше – зять день на навчанні, ввечері як може, так попрацює, потім втомлений спати падає. Сваха вже втомилася просити мою дочку влаштуватися кудись, у тієї вічно відмазки! Мало того, вона стала косячити в чужій квартирі: не завжди прибере, сидить постійно в телефоні, світло забуває вимикати, воду ллє, не економить.

Сваха вже мені дзвонила, щоб я якось на дочку вплинула, я вже її просила йти до нас в ресторан на овочі на півдня: почистити, порізати, потерти. Вона ні в яку, знову бреше, що на якісь курси записалася. За які гроші? Сваха просила, щоб ми якось на її утримання гроші давали, але з чого нам-то? Я копійки рахую, сина в секонд-хенді одягаю. Але ось на днях довелося навіть посваритися зі свахою по телефону: вона прям вимагає платити хоч скільки, хоча б за квартплату, хоча б за лічильники, які на трьох мотаються. Хоч тисячу в місяць. Я отримую 350 гривень за зміну, це мені за 3 зміни треба віддати гроші. Щось я в серцях на сваху накричала, що раз її син надумав одружитися, то нехай утримує сім’ю. Сваха трубку кинула і більше не дзвонить. Я дзвоню дочці, вона каже, що у них все нормально, а мені тепер соромно!

Ось і не можу розібратися, хто винен? Зять же півроку з нею зустрічався і бачив, що така ледащо, і все одно ж заміж взяв! Тим більше він сам говорив, що буде утримувати сім’ю, а тепер я, посудомийка, повинна платити за заміжню даму? На мого чоловіка надії немає, копійки на їжу приносить. А сваха сама запропонувала дітям у неї жити, ніхто її за язик не тягнув, і раз взяла на себе такий обов’язок, то які тепер до мене претензії ?! Або я собі так виправдання шукаю? Загалом, заплуталася я, сама в такому розпачі і ганьбі, що не знаю, як вчинити! Але 1000 нривень для мене все ж великі гроші на посаді посудомийки. Я ж уже не отримую як кухар, бюджет підірваний. Ось хто винен?