Можливо моя думка в цій історії здасться комусь жорстокою, але таке життя! У мене двоє дітей – син і дочка, син старше сестри на три роки.Коли діти були маленькими, син узяв на себе роль охоронця і няньки своєї сестри, причому абсолютно без примусу, він вважав, що чоловіки повинні оберігати маленьких. Навіть граючи у дворі, наш хлопець завжди заступався за малюків, у нього така вроджена справедливість. Ось і виріс таким – всіх убогихшкода, всіма треба опікуватися і няньчитись з ними.

Дочка перша вийшла заміж і через рік народила хлопчика. Зять не міг відпроситися з роботи, син приїхав її забирати на прикрашеній кульками машині – сам придумав! Вдома за святкуванням син не знімав з рук племінника, навіть сестрі з зятем не давав – мовляв, награєтесь ще. Все казав, що коли одружується, у нього мінімум три дитини буде. Потім племінника просто закидав подарунками, благо заробляє добре. Коли він сам вирішив одружитися, то заздалегідь взяв іпотеку, відразу двокімнатну, розраховуючи, що будуть народжуватися діти.

Невістка, звичайно, не фонтан, навіть мій чоловік, у якого всі хороші, що не оцінив вибір сина – каламутна вона якась. Але зі словами: «Тобі з нею жити», дав добро на одруження. Відгуляли весілля в селі, у родичів нареченої, тому що там було зручніше, хоча невістка сама міська. Було неприємно слухати плітки сільських, причому тих, хто прийшов на весілля! Вони самі нашіптували, що мовляв, наречена порочна, ніби як ранній аборт робила, ще будучи неповнолітньою, тому що якийсь там хлопець її кинув. Я намагалася не реагувати на ці чутки.

Але йшли місяці, роки, невістка НЕ ​​вагітніла! Я у неї акуратно запитала – чи правда те, що вона робила в юності аборт? Вона злякалася, але замотала головою, мовляв, ні, це швидше за все генетично, її тітка теж не могла довго завагітніти і тільки через 7 років само собою вийшло. Дурість якась, але ми робили вигляд, що вірили. На третьому році спільного життя невістка, за наполяганням сина, пройшла повне обстеження. Незрозуміло що там, нам не говорять, але їй потрібен був якийсь дорогий курс лікування або взагалі ЕКО. Я сказала, що на такі гроші на нас з батьком нехай навіть не розраховують – це, швидше за все, гріхи молодості невістки, але син сказав, що сам з усім впорається.

Я бачила, як у сина почалися нервові зриви. Грошей стало страшенно не вистачати, зглянулися над ним, давали гроші в борг, хоч потім рукою махнули – не треба, адже йому ж ще за іпотеку платити. А він все кидав гроші на лікування цього безпліддя, або вже ЕКО без нас спробували, по-іншому ж навряд чи вийде, так не прижилося, таке буває, але нам ніхто правди не каже. У сина з невісткою пішли страшні скандали на цьому грунті: вона скаржиться на відсутність грошей, бажань багато, а син хоче дітей і оплачує це лікування. Тільки ось незрозуміло – чи лікується вона, якщо досі віз і нині там? Нічого не змінюється.

Я недавно запитала у сина, чи любить він свою дружину? Він задумався, сказав, що вже не знає, пристрасть і любов пройшла, але не кине ж він її в біді! В якій біді? Вона що – каліка, за якою доглядати треба? Якщо немає любові, може все ж розлучитися і не витрачаючи гроші знайти собі нормальну жінку, яка може народити природним шляхом? Навіщо лізти в борги і платити величезні гроші на те, що взагалі під сумнівом? Тим більше їх шлюб вже потужно тріщить по швах, невістка кілька разів психували і їхала до своєї мами!

Не дай бог в такій нервовій обстановці ще й дитина народиться! Як вибити у сина цю дурь – жертвувати собою, тому що шкода жінку? Я так думаю, що самій невістці вже плювати – народить вона чи ні, але син хоче дітей. Вмовляю сина розлучитися, але він поки що думає. Нехай це виглядає жорстоко, але я радію сваркам молодих – вони підводять їх до розлучення, шкода тільки безглуздо витрачених грошей. Невістку чомусь мені зовсім не шкода, не треба було обманним шляхом заміж виходити, люди даремно говорити не будуть. Ну я хіба не права? Діти повинні народжуватися мирно, а не вибиватися з допомогою фінансових витрат і скандалів.